 |
Учена зазначає: «Коли людина вперше чує про "генетичні", "векторні" вакцини, їй може здаватися, що раніше такого не було. Натомість людство почало створювати та проваджувати ці новітні розробки – ДНК та РНК-вмісні вакцини – ще до пандемії COVID-19. Ці вакцини стали можливими завдяки стрімкому прогресу науки та медицини. А загроза пандемії прискорила появу ДНК та РНК-вакцин для людей. До створення жодної з вакцини не докладалося стільки ресурсів і фахівців. 10 років тому науковці вже досліджували ДНК-вмісні вакцини для боротьби проти ВІЛ, раку, грипу та гепатиту. ДНК і РНК-вакцини – це інформаційні інструкції для наших клітин з побудови білка патогена. Вони "навчають" наші клітини боротися із "загарбниками" у нашому організмі. Навчають – і далі ці молекули швидко руйнуються всередині наших сильних і потужних клітин. Молекули РНК – нестійкі, "ніжні", а відтак і не спроможні бодай якось вплинути на наші гени. А ось, наприклад, надмірне засмагання на сонці чи проживання поблизу заводу важкої промисловості мають справді трагічний вплив на цілісність геному. Тривалий шлях із численними дослідженнями свідчить про ефективність та безпечність дії "векторних" вакцин».
Оксана Півень розповіла як почалась розробка ДНК-вакцин та про науковий прорив РНК-вакцин.
Пояснюючи як працюють «векторні» вакцини, генетикиня підсумовує: «У "класичних" вакцинах для активації імунної відповіді пацієнта можуть бути використані або ослаблений патоген або ж лише якийсь його білок чи фрагмент білку, що якраз і є основним тригером імунної системи. На відміну від "класичних" вакцин, ДНК і РНК вакцини – це інформаційні інструкції для наших клітин з побудови білка патогена. Цей білок будується нашими молекулярними фабриками у середині наших клітин, а потім такі білки транспортуються на мембрани, тобто поверхні наших клітин. Там їх "бачать" клітини нашої імунної системи й починають реагувати. І тут варто провести важливу межу. Такий тип вакцин не є генною терапією чи якимись постійними змінами нашого з вами геному, що ми далі зможемо передавати нащадкам. Молекула РНК дуже нестійка, ніжна і потребує спеціальних умов зберігання і спеціальних модифікацій, щоб наші білки усередині клітин не знищили її раніше, ніж з неї насинтезується потрібна кількість білка для імунізації. ДНК молекула хоч і більш стійка, проте ймовірність її інтеграції у наш геном, тобто того що вона вбудується і стане постійною частиною нашої ДНК дуже низька, вона також відносно швидко деградує, руйнується усередині наших клітин. А те, що руйнується, буде впливати на наші гени не більше, ніж звичайна вірусна інфекція. Скажу вам більше, що трагічною мірою на ДНК впливає, наприклад, надмірне засмагання на сонці. Якщо ви переймаєтесь цілісністю ваших генів, то РНК і ДНК вакцин боятися треба менше ніж паління, алкоголю та проживання в районах зі сконцентрованою важкою промисловістю».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Українська правда»