Історикиня Олена Стяжкіна наразі готує книгу «Смак радянського: їжа та їдці в мистецтві життя й мистецтві кіно». Вона присвячена не лише харчуванню у кінематографі, а й тіньовому харчовому ринку, який був в СРСР і "годував" номенклатуру, їжа якої різко відрізнялася від меню пересічної радянської людини.
Учена зазначає: «Кіно може розповісти не тільки про гастрономічне минуле, а через гастрономічне минуле показати нашу соціальність, буттєвість, травми, вітальність присутню або відсутню. Ця тема видається багатьом історикам рафінованою, іноді навіть гламурною. Але справа в тому, що іноді ми так боїмось вивчати самих себе, що готові називати будь-які теми, пов'язані із нашою буттєвістю, будь-якими словами, які знецінюють її. Гастрономія в кіно завжди була місцем, яке не цензурувалося, не контролювалося з боку держави, тому їжа в кіно може розказати нам про нас самих більше, ніж ми навіть собі уявляємо, особливо якщо читати це через оптику радянської їжі – їжі контрольованої – чи їжі пізньорадянського часу в межах економіки дефіциту».
Олена Стяжкіна розповіла чому кулінарна книга рецептів з радянських кінофільмів була б невеличкою за об’ємом, чому радянське меню зображається в кінотекстах переважно не образами, а словами та як змодельовані взаємини між дитиною та їжею у радянському кіно.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією ресурсу «Суспільне»