Перегляд повідомлення

Ірина Курило зазначила, що Україна б’є депопуляційні рекорди: «Провідним фактором демографічних втрат виступає депопуляція – перевищення числа померлих над числом народжень. Масштаби депопуляції протягом першого десятиріччя незалежності країни невпинно зростали, на початку нового cторіччя стабілізувалися, а у 2005–2012 рр. депопуляційний розрив навіть скорочувався завдяки як підвищенню народжуваності, так і зниженню смертності. Однак надалі тенденція поглиблення депопуляції в Україні відновилася і триває дотепер. (...) І хоч депопуляція на європейських теренах загалом не є чимось екстраординарним, однак саме Україна, поряд із Болгарією та Сербією, належить до трійки держав із найвищою інтенсивністю природного убутку населення. Наразі (як це було і на межі 1990 та 2000 рр.) Україна має найнижчий в Європі рівень народжуваності: сумарний рівень народжуваності в Україні – 1,2 дитини, в середньому за країнами ЄС — 1,56 дитини. Що ще більш показово, Україна критично відстає від розвинутих європейських країн за тривалістю життя: українські жінки живуть у середньому на 6 років, а чоловіки – на 11 років менше, ніж мешканці ЄС. Головним чинником таких відмінностей є висока передчасна смертність: в Україні її рівень, приміром, більш ніж утричі перевищує такий у Швеції. Україна також належить до тридцяти найстаріших держав світу, що зумовлює як невідворотність масштабної депопуляції на осяжну перспективу, так і гостроту соціально-економічних викликів прогресуючого старіння населення. (За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України у 2030 р. питома вага осіб у віці 65 років і старше досягне 20%, а після 2050 р. становитиме чверть населення країни)».

Учена пояснила чи можна зупинити вимирання України: «Для розробки й реалізації обґрунтованої політики у відповідь на затяжний кризовий демографічний стан України слід визначитися з пріоритетами щодо державного регулювання в цій сфері та сформувати належну базу соціально-демографічної інформації як для якісної «діагностики» наявної ситуації, так і для подальшого моніторингу стану справ та очікуваних змін. При визначенні пріоритетів політики (коротко- й середньострокових) слід враховувати:

– контекст глобальної коронавірусної кризи та несприятливої соціально-економічної динаміки та їх вплив на демографічний стан;

– прогресивний і незворотний характер старіння населення, необхідність адаптації до нього;

– невеликі резерви підвищення народжуваності та обмежені можливості матеріального заохочення дітородної активності;

– сучасну злободенність проблем зі здоров’ям населення країни (посилену надзвичайними подіями останнього часу) та наявні значні резерви скорочення передчасної смертності.

Надзвичайні умови епідемії COVID-19 й економічної кризи найближчим часом негативно впливатимуть на народжуваність у європейських країнах (зокрема в Україні). Сімейна політика в цих умовах має бути спрямована на зменшення фінансових і інших ризиків для родин із дітьми, що дало би змогу мінімізувати падіння народжуваності в найближчий рік-два, уникнути дестабілізації шлюбно-сімейної ситуації та очікувати можливого компенсаційного приросту народжень у подальшому».

За інформацією агентства «GreenPost»