Перегляд повідомлення

13 липня 2021 року в Інституті механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України відбулась урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки видатним українським ученим, фундаторам нелінійної механіки – академікам Миколі Митрофановичу Крилову (1879–1955) і Миколі Миколайовичу Боголюбову (1909–1992).

У вступному слові заступник директора Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України академік Володимир Назаренко наголосив, що всі співробітники Інституту добре пам’ятають і дуже пишаються тим, що академік Микола Крилов та його геніальний учень академік Микола Боголюбов від 1920-х років упродовж тривалого часу плідно працювали в Інституті будівельної механіки АН УРСР (таку назву до 1959 року мав Інститут механіки). Тут вони підготували чимало видатних праць із варіаційного числення, теорії диференціальних рівнянь і математичної фізики, які отримали світове визнання. Саме під час роботи в Інституті будівельної механіки АН УРСР академіки Микола Крилов і Микола Боголюбов створили новий науковий напрям – теорію нелінійних коливань, або, як її ще називають, нелінійну механіку.

Академік Володимир Назаренко привітав Президента НАН України, директора Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України академіка Анатолія Загороднього та віцепрезидента НАН України – виконувача обов’язків головного вченого секретаря НАН України, голову Секції фізико-технічних і математичних наук НАН України академіка Вячеслава Богданова, які взяли участь в урочистій церемонії.

Від імені присутніх академік Володимир Назаренко запросив академіка Анатолія Загороднього та знаного фахівця з теорії стійкості й нелінійної механіки, завідувача відділу стійкості процесів Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України академіка Анатолія Мартинюка урочисто відкрити меморіальну дошку на честь академіків Миколи Крилова і Миколи Боголюбова.

Потому академік Володимир Назаренко запросив до слова академіка Анатолія Загороднього. У своєму виступі Президент НАН України зазначив, що академік Микола Боголюбов здобув славу видатного математика, механіка і фізика-теоретика, справжнього велетня світової науки XX століття. У світі визнано його величезний внесок у найрізноманітніші галузі науки – математичну фізику, нелінійну механіку, ядерну фізику, квантову теорію поля, фізику високих енергій, статистичну фізику, фізику конденсованого стану речовини тощо. Праці цього, без перебільшення, геніального вченого значною мірою змінили «ландшафт» кожного із зазначених напрямів.

Не менш вражає слід, що його Микола Миколайович залишив як організатор науки, – створені ним кафедри, дослідницькі групи, цілі інститути успішно працюють донині, а наукова школа Боголюбова, що зросла на його ідеях, успішно розвивається уже в четвертому поколінні. Авторитетна думка академіка Боголюбова мала вирішальне значення при ухваленні низки рішень, що стосувалися науково-технічного поступу в СРСР, до неї дослухалася міжнародна наукова спільнота, а його внесок у зміцнення міжнародної співпраці колишнього СРСР важко переоцінити. Саме завдяки ініціативі та зусиллям академіка Миколи Боголюбова 1966 року в Києві було створено Інститут теоретичної фізики АН УРСР, який став одним із провідних центрів фізичної науки і з гордістю носить ім’я свого великого засновника.

Микола Миколайович Боголюбов засвідчив свої надзвичайні математичні здібності ще в ранньому дитинстві. На момент закінчення семирічної школи в селі Велика Круча Полтавської губернії завдяки шкільній та домашній освіті 13-річний Микола Боголюбов мав знання на рівні випускника фізико-математичного факультету університету. Про оцінку офіційно отриманої ним освіти красномовно говорять його слова «Вченим я став у Великій Кручі».

Після знайомства з молодим Боголюбовим академік Дмитро Граве повідомив його батькові, що відвідувати лекції у будь-якому з вищих навчальних закладів юнакові немає сенсу, з ним потрібно працювати індивідуально. Навесні 1923 року сталася доленосна для молодого Боголюбова подія – він зустрів свого майбутнього вчителя, наставника і колегу академіка Миколу Митрофановича Крилова, який почав проводити для Боголюбова спеціальні заняття з математики і механіки, ставлячи перед ним складні завдання.

1930 року до Миколи Боголюбова прийшло перше визнання – на міжнародному конкурсі він отримав премію Академії наук Болоньї (Італія). Тоді ж, а саме 6 квітня 1930 року, після доповіді на загальних зборах Фізико-математичного відділення Всеукраїнської академії наук (так тоді називалася Національна академія наук України) за поданням академіків Дмитра Граве та Миколи Крилова Боголюбову присудили науковий ступінь доктора наук без захисту дисертації.

До найважливіших результатів Миколи Миколайовича за час його роботи в Інституті будівельної механіки, безумовно, належить створення ним разом з його учителем академіком Миколою Криловим нового розділу математичної фізики – теорії нелінійних коливань, яка згодом отримала назву нелінійної механіки. Зокрема, вони розробили нові методи інтегрування нелінійних диференціальних рівнянь, що описують коливальні процеси. Ці результати узагальнено в багатьох спільних монографіях Боголюбова і Крилова цього періоду.

Всесвітньо відомий український фізик-теоретик і математик минулого століття академік АН СРСР та АН УРСР Микола Боголюбов відійшов у вічність 13 лютого 1992 року, залишивши по собі неоціненну наукову спадщину, численні наукові школи, велику когорту учнів і послідовників, з якими він завжди ділився науковими ідеями та цікавими задачами для дослідження. Геніальний науковець продовжує жити у працях своїх учнів і численних послідовників, зокрема й співробітників Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України. Академік Володимир Назаренко висловив упевненість у тому, що ідеї Миколи Миколайовича Боголюбова надихатимуть фізиків-теоретиків іще багатьох прийдешніх поколінь.

Далі академік Володимир Назаренко запросив до слова академіка Анатолія Мартинюка, який у своїй промові розповів про період перебування Миколи Крилова і Миколи Боголюбова в Інституті будівельної механіки. У той час вони здійснили фундаментальні дослідження в галузях звичайних диференціальних рівнянь, математичної фізики та теорії динамічних систем, зокрема створили ефективні методи наближеного розв’язку диференціальних рівнянь і прямий метод варіаційного числення.

Починаючи з 1932 року Микола Боголюбов разом із Миколою Криловим започаткували цілковито нову галузь математичної фізики – теорію нелінійних коливань, яку назвали нелінійною механікою. Дослідження в галузі нелінійної механіки тривали за такими двома напрямами: розвиток методів асимптотичного інтегрування рівнянь нелінійного руху коливальних систем і їх обґрунтування на основі теорії міри.

Подолавши великі принципові труднощі, Микола Крилов і Микола Боголюбов поширили методи теорії збурень на загальні неконсервативні системи і створили нові асимптотичні методи нелінійної механіки. Ці методи їхні автори одразу ж застосували для вирішення багатьох актуальних завдань. Загальна теорія міри в нелінійній механіці, розроблена Миколою Боголюбовим і Миколою Криловим, сприяла подальшому розвиткові теорії динамічних систем і дозволила пояснити такі властивості стаціонарного руху, як рекурентність, відому як сильна стійкість за Пуассоном. Результати цих робіт стали класичними у теорії динамічних систем, а отримані фундаментальні результати забезпечили створення ефективних методів асимптотичного інтегрування великого класу нелінійних рівнянь.

Ідеї Миколи Боголюбова та його фундаментальні результати в галузі нелінійної механіки заклали основу багатьох сучасних досліджень у таких наукових дисциплінах, як загальна механіка, механіка суцільних середовищ, небесна механіка, механіка твердого тіла і гіроскопічні системи, теорія стійкості руху, теорія управління, механіка космічних польотів, та в інших напрямах науки і техніки. Заснована Миколою Криловим і Миколою Боголюбовим київська наукова школа з нелінійної механіки відома далеко за межами нашої країни.

Далі академік Володимир Назаренко запросив до слова академіка Вячеслава Богданова.

Звертаючись до присутніх, віцепрезидент Академії зазначив, що Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України зробив дійсно дуже добру справу. Адже відкриття меморіальної дошки – це не лише символічне вшанування пам’яті двох видатних учених – математиків і механіків, творців нового наукового напряму, який у світовій науці отримав назву «нелінійна механіка», багаторічних співробітників Інституту академіків Миколи Митрофановича Крилова і Миколи Миколайовича Боголюбова. У цьому відкритті міститься й суттєвий виховний момент, нагадування молодому поколінню працівників Інституту про те, які видатні, геніальні особистості тут працювали і на кого потрібно рівнятися, розпочинаючи свій шлях у науці.

Академік Вячеслав Богданов також привернув увагу до стилю роботи цих учених із молодим поколінням дослідників, їхнє ставлення до своїх учнів, до їхньої підготовки для подальшої наукової діяльності. Наприклад, зовсім юного, 14-річного Миколу Боголюбова представили Миколі Митрофановичу Крилову у 1923 році. На цей час Микола Митрофанович уже був відомим, поважним ученим-математиком, академіком Всеукраїнської академії наук. Але, розгледівши в молодому учневі непересічний математичний талант, академік Крилов запросив його відвідувати свій семінар з математичної фізики і, навіть більше, розпочав особисті заняття з ним у своїй академічній квартирі на бульварі Тараса Шевченка, 14, у Києві. На той час це було непросте і, відверто кажучи, сміливе рішення, оскільки Микола Боголюбов походив з родини священика, колишнього професора богослов’я Університету Святого Володимира.

Результат такого уважного, людяного ставлення уславленого вчителя до свого талановитого учня не забарився. Вже за рік 15-річний Микола Боголюбов друкує свою першу наукову статтю, а ще за рік вступає до аспірантури Академії, яку успішно закінчує за три роки.

Така тісна співпраця з видатним ученим і педагогом Миколою Криловим стала великою школою життя для майбутнього академіка Боголюбова, а тепле, уважне і відповідальне ставлення Миколи Митрофановича до нього трансформувалося потім у таке ж ставлення Миколи Миколайовича вже до своїх учнів, яких у нього було дуже багато.

Академік Вячеслав Богданов підкреслив, що Микола Митрофанович Крилов був дуже шляхетною та відданою науці людиною. В особистій справі вченого, яка зберігається в архіві Президії НАН України, є його заява до Президії Академії, яку він написав 1938 року і яка починається такими словами: «Настоящим заявлением предоставляю Академии наук УССР в дар лично мне принадлежащую библиотеку, состоящую из научных книг по математике, физике и инженерному делу. На собирание этой библиотеки я тратил все свои сбережения в течении последних 15 лет, дабы библиотека эта могла бы надлежащим образом обслуживать сотрудников кафедры математической физики» («Цією заявою дарую Академії наук УРСР свою особисту бібліотеку, яка складається із наукових книг з математики, фізики й інженерної справи. На збирання цієї бібліотеки я витрачав усі свої заощадження протягом останніх 15 років, аби вона могла належно обслуговувати співробітників кафедри математичної фізики»). Йшлося про близько 9 тисяч книг, які мали високу наукову цінність і на той час були відсутні в бібліотеці Академії наук.

На завершення виступу академік Вячеслав Богданов підкреслив, що славетних імен Степана Прокоповича Тимошенка, Миколи Митрофановича Крилова та Миколи Миколайовича Боголюбова вистачило би для будь-якого наукового закладу, аби здобути репутацію одного з провідних світових центрів із механіки. Проте в Інституті механіки працювала ціла плеяда видатних науковців – досить згадати, зокрема, імена академіків Олександра Миколайовича Динника, Сергія Володимировича Серенсена, Миколи Васильовича Корноухова, Гурія Миколайовича Савіна, Анатолія Дмитровича Коваленка, Миколи Олександровича Кільчевського і багатьох-багатьох інших корифеїв механіки. Безумовно, святим обов’язком нинішніх співробітників Інституту є збереження й увічнення пам’яті про них. Та головне – продовжувати й розвивати здобутки видатних попередників. При цьому академік Вячеслав Богданов радо відзначив, що колектив Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України на чолі зі знаним у світі вченим академіком Олександром Гузем успішно це робить, і побажав усім співробітникам Інституту міцного здоров’я, творчої наснаги, побільше талановитої молоді у відділах Інституту й нових визначних здобутків на славу науки та Національної академії наук України.

Після урочистого відкриття меморіальної дошки керівники Інституту механіки ім. С.П Тимошенка НАН України ознайомили Президента Академії академіка Анатолія Загороднього та віцепрезидента Академії академіка Вячеслава Богданова з історією своєї установи і сучасними напрямами її наукової та науково-технічної діяльності.

За інформацією Інституту механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України