Перегляд повідомлення

Президент Національної академії наук України академік Анатолій Загородній

– Анатолію Глібовичу, Академія багато розповідає про здобутки, якими, поза сумнівом, може пишатись. Та не секрет, що вона має чимало проблем, вирішувати які потрібно невідкладно. Для початку поговорімо про її інноваційну діяльність. Як впроваджуються наукові результати, отримувані в НАН України? Чи є спостерігається поступ у цьому напрямі і як учені можуть посилити свою присутність у виробничому секторі?

– Поглиблення взаємовигідних зв’язків із бізнесом – одне з наших першочергових і довготривалих завдань. Академія всіляко заохочує свої установи до такої співпраці. Поряд із налагодженням нових контактів, ми, звісно, продовжуємо підтримувати сталу плідну взаємодію з нашими багаторічними партнерами. Це такі гіганти, як «КБ «Південне»», Державний концерн «Укроборонпром», НАЕК «Енергоатом», ДП «Антонов», АТ «Турбоатом», а також ДП «Івченко-Прогрес», Науково-виробничий комплекс «Зоря – Машпроект», Конструкторське бюро «Луч», АТ «Мотор Січ», Металургійний комбінат «Азовсталь», КП спеціального приладобудування «Арсенал», Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», ВАТ «Фармак» і багато інших. Ми вдячні давнім і новим партнерам за зацікавленість у виробництві наукоємної продукції. Вона має високу додану вартість, але, водночас, супроводжується суттєвими фінансовими ризиками і довшим періодом окупності. Для Академії ця співпраця, повторю, має величезне значення, адже дає нам змогу актуалізувати тематику як прикладних, так і фундаментальних досліджень, «прив’язати» її до конкретних практичних потреб.

Академія може і мусить посилити свій інноваційний потенціал у вирішенні актуальних потреб українських регіонів. Ідеться передусім про їхній соціально-економічний розвиток. Торік цьому питанню приділяли певну увагу наші спільні з Міністерством освіти і науки України регіональні наукові центри. Але тут іще є над чим працювати. Зокрема, вагомішою має стати участь центрів у підготовці й відборі проєктів для фінансування за рахунок Державного фонду регіонального розвитку, а також проєктів регіонального розвитку, що відбираються на конкурсних засадах у межах секторальної бюджетної підтримки Європейського Союзу. Київські установи НАН України традиційно активно залучені до розв’язання наукових і науково-технічних проблем столичного господарства. Чимало розробок виконано на замовлення Київської міської державної адміністрації. Інноваційний центр нашого Київського академічного університету зараз працює над реалізацією проєкту «Academ.City» – наукового парку з відкритою інноваційною системою, який планується створити на базі кластеру академічних установ, розташованих на столичному житловому масиві Академмістечко. До речі, КМДА теж зацікавлена у появі «Academ. City». Сподіваюся, невдовзі Академія підпише з міською владою Києва відповідний меморандум. Крім того, не варто зволікати з формуванням нової програми подальшого співробітництва НАН України та міста Києва.

Будьмо об’єктивними, показники інноваційної діяльності НАН України могли би бути кращими. Якби не складна фінансово-економічна ситуація у країні, скорочення промислового виробництва та відсутність сприятливого інноваційного клімату. Наведу кілька цифр. Скажімо, кількість виконаних господарських договорів із вітчизняними замовниками знижується вже два роки поспіль. Порівняно з 2016 роком, впроваджено майже у 2,5 раза менше наукових розробок. Кількість поданих заявок на винаходи і корисні моделі та кількість отриманих патентів теж знизилися. Передусім унаслідок підвищення у 2019 році ставок патентних зборів: у 4 рази – для винаходів, у 12 разів – для корисних моделей. Дуже низькою залишається кількість укладених ліцензійних договорів на використання наукової продукції. Поодинокі позитивні приклади не змінюють загальної картини.

Недостатньо вагому роль в інноваційній діяльності Академії відіграє дослідно-виробнича база. Торік наші підприємства й організації виконали на 11% менше робіт, ніж позаторік. Трикратний приріст прибутку, порівняно з 2019 роком, продемонстрували лише три підприємства. Близько 20 підприємств уже передано Фонду державного майна України, іще стільки ж підготовлено для передачі. За пропозицією відділень НАН України вирішено також ліквідувати суб’єкти господарювання, діяльність яких визнано неефективною. Оптимізація академічної дослідно-виробничої бази триває. По завершенні, сподіваємося, вона зможе значно краще забезпечувати практичне використання наукових результатів наших установ.

Потужного поштовху інноваційній діяльності Академії надало би зняття мораторію на нові державні цільові програми. Ще позаторік ми запропонували профільним парламентським комітетам і Урядові започаткувати програми для розв’язання окремих загальнодержавних проблем, а також внести зміни у Державну цільову програму реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу щодо залучення академічних установ до виконання завдань, базованих на результатах нашої Оборонної програми. Питаннями державної науково-технічної політики, зокрема програмно-цільової організації та нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, опікуватиметься новостворена Науково-технічна рада НАН України. Цей орган має потужно сприяти розвитку наших зв’язків із виробничою сферою та практичного впровадження академічних розробок.

До речі, 1 липня відбулося перше засідання цієї Ради, яке особисто на мене справило дуже позитивне й обнадійливе враження. Принагідно хочу подякувати голові Ради, першому віцепрезиденту НАН України академікові нашої Академії Володимиру Павловичу Горбуліну за велику роботу з підготовки цього засідання і формування планів роботи Ради на найближчий час. А перспективи для інноваційного розвитку національної економіки тут величезні. З нашого погляду, особливу увагу слід приділяти чотирьом великим напрямам. Перший – розробки в галузях інформаційних технологій, роботизованих систем, радіоелектроніки дистанційного контролю тощо для потреб безпеки й оборони. Другий – зміцнення зв’язків між галузевими науково-дослідними установами і технологічними підрозділами промислових підприємств. Причому, слід зауважити, бізнес-структури можуть бути не лише споживачами, а й ініціаторами та співрозробниками і співвласниками інновацій. Третій напрям – розвиток регенеративного екологічно чистого виробництва, обігу та споживання, а також державно-приватного партнерства у сферах декарбонізації важких індустрій, підвищення енергоефективності промислових виробництв, екологічної та промислової безпеки. Нарешті, необхідно стимулювати виробництво продукції для адаптації до кліматичних змін і протиепідемічного захисту. Предметна взаємна зацікавленість науки та бізнесу за дієвої державної підтримки спроможна, на нашу думку, зламати кригу економічної стагнації і вивести українське виробництво на якісно новий рівень в загальнонаціональних масштабах, а не лише в межах окремих підприємств-ентузіастів.

– Що б не обговорювали в українській науці, дискусії неминуче завертають до фінансових питань. І це зрозуміло: попри відомий вислів, не варто чекати «зір із неба» ні від голодних художників, ні від вбогих дослідників. Чи поліпшився фінансовий стан Академії?

– Так, фінансове забезпечення Академії – це традиційно болюче для нас питання. Певні позитивні зрушення справді стались, особливо порівняно з минулим роком. Видатки Академії за загальним фондом державного бюджету на 2020 рік становили 4,625 млрд грн, тобто на 2,3% менше, ніж 2019 року. Таке зменшення було пов’язане переважно зі скороченням обсягів фінансування за бюджетними програмами «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» (на 30%) і «Медичне обслуговування працівників Національної академії наук України» (на 80%). Водночас, за рештою бюджетних програм Академії фінансування збільшилося на 10–11% відповідно до зростання мінімальної заробітної плати та ставки 1-го тарифного розряду в минулому році. Власні надходження наших установ торік скоротилися на 3% порівняно з 2019 роком. І хоча надходження від госпдоговірної тематики зросли майже на 20%, та решта надходжень до спецфонду зменшилися, що потягло за собою загальне скорочення видатків установ НАН України на більш ніж 150 млн грн. Причому витрачалися надходження переважно на заробітну плату наших працівників. До речі, на цю статтю видатків вже не перший рік припадає левова частка загального фонду держбюджету Академії. 2020 року вона сягнула 86%, для спеціального фонду цей показник дорівнював торік 38%, що теж немало. Середньомісячна зарплата в Академії зросла торік на 843 грн – до 9668 грн, але вона все ще далека від середньої по економіці та промисловості.

Але вже у 2021 році ситуація почала змінюватися. Щоправда після численних наших звернень, а також зустрічей і нарад на найвищому рівні. Адже процес формування бюджету Академії на поточний рік був доволі непростий: найперші граничні обсяги видатків загального фонду у проєкті держбюджету не забезпечували навіть мінімальних потреб НАН України. Нам вдалось обґрунтувати збільшення обсягів фінансування Академії у 2021 році майже на 100 млн грн відносно граничних обсягів. Отже, на цей рік наш бюджет склав близько 5,24 млрд грн – це на 30% більше за торішній показник. За нашою основною бюджетною програмою – «Наукова і науково-технічна діяльність наукових установ НАН України» – фінансування зросло на 25,7% порівняно з минулим роком, за програмою «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» – на 30%, хоча це все-таки менше, ніж у 2018 і 2019 роках. Зі втішного: було досягнуто домовленості про започаткування двох нових бюджетних програм – «Забезпечення житлом вчених НАН України» та «Створення сучасної спеціалізованої лабораторії для роботи з інфекційними матеріалами». Обсяг фінансування цих програм склав 118 млн грн.

Попри фізичний пуск ядерної дослідної установки «Джерело нейтронів» у нашому Харківському фізико-технічному інституті та введення в дію радіотелескопа РТ-32 у Золочеві на Львівщині, до чого Академія також доклала руку, забезпечення наукових досліджень обладнанням, матеріалами та реактивами, на жаль, погіршилося. Торік наші видатки за цією статтею зменшилися на 27,5% порівняно з 2019 роком, а прилади й обладнання купувалися переважно за кошти спецфонду бюджету. Недофінансовані й академічні центри колективного користування приладами, хоча працюють вони не лише на власні потреби – там обслуговуються також заклади вищої освіти, провідні вітчизняні науково-виробничі підприємства.

Та навіть тими коштами, які у нас зараз є, важливо розпоряджатись ефективно. Тому, за рішенням Президії Академії, цьогоріч фінансування між установами розподілялося з урахуванням їхнього рейтингу. Крім того, у березні Президія вирішила припинити з 2022 року формування та реалізацію цільових програм відділень НАН України. Вивільненими в такий спосіб коштами можна буде істотно підтримати важливі дослідження.

Оскільки на значне зростання базового фінансування Академія найближчим часом навряд чи може розраховувати, необхідно продовжувати боротися за грантову підтримку, зокрема й за кордоном, яке, ніде правди діти, вже не перший рік виконує для нас функцію рятувального кола. Додаткові можливості відкрило для наших учених створення Національного фонду досліджень України. 45% і 52% проєктів, які перемогли за результатами його двох перших конкурсів, оголошених торік восени («Наука для безпеки людини та суспільства» і «Підтримка досліджень провідних та молодих учених» відповідно), подані саме співробітниками НАН України. Це непоганий результат, але ми здатні на більше. Шанс продемонструвати себе нещодавно з’явився знову – на початку липня Фонд оголосив новий конкурс «Наука для безпеки і сталого розвитку України». Закликаю колег не зволікати і взяти в ньому активну участь.

Останніми роками дедалі більшу роль у підтримці наукових досліджень у нашій Академії відіграють міжнародна співпраця, а здобуття іноземних ґрантів стало важливим джерелом додаткових фінансових ресурсів і відкрило нові можливості доступу до дослідницьких інфраструктур інших країн. Кооперуємося, щоб не тільки виживати, а й виконувати дослідження на світовому рівні. Пандемія, на жаль, відчутно ускладнила нашу взаємодію із закордонними партнерами. Чимало запланованих заходів довелося скасувати через карантинні обмеження, а виконання частини спільних проєктів, програм стажування та наукового обміну за угодами про академічну мобільність – подовжити на рік чи й узагалі відтермінувати. Однак за багатьма напрямами співпраця, попри все, продовжувала розвиватися, зокрема шляхом виконання проєктів за програмою ЄС «Горизонт 2020» та компліментарної до неї дослідницької і тренувальної програми Євратома, котрі торік добігли кінця, а також участі у програмній діяльності впливових міжнародних організацій на кшталт НАТО, ЮНЕСКО, Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії, Міжнародного інституту прикладного системного аналізу й інших.

Загалом до міжнародної наукової співпраці були долучені більш ніж 100 академічних установ – спільно із закордонними партнерами вони виконували понад 700 проєктів, близько третини з яких започатковано торік. Завдяки виконанню проєктів за ґрантами від міжнародних наукових програм і фондів до установ НАН України надійшло пряме додаткове фінансування в обсягом близько 47 млн грн. Крім того, за рішенням Президії Академії додаткове бюджетне фінансування отримуватимуть наукові колективи – здобувачі міжнародних ґрантів, умови яких передбачають фінансування лише за окремими статтями видатків, а також проєктів, високо оцінених міжнародними експертами, але не профінансованих. Ця прогресивна практика вже давно була на часі, і цьогоріч таку фінансову підтримку вже отримали перші 13 наукових підрозділів наших установ. Звичайно, це краплина в морі, але ми сподіваємось, що така підтримка заохотить наукові колективи брати участь в міжнародних конкурсах, перемогти в яких дуже непросто. 

Уже розпочалось оголошення нових конкурсів за Рамковою програмою «Горизонт Європа» – найбільшою програмою ЄС із фінансування науки й інновацій. Її загальний бюджет перевищує 90 млрд євро. Важливою для нас є і участь у дослідницькій і тренувальній програмі Євратома, тематика якої сконцентрована на проблемах ядерної фізики і фізики плазми, не охоплених програмою «Горизонт Європа». Сподіваємось, Україна невдовзі залагодить усі технічні питання й отримає змогу долучитися до цих нових програм як асоційований член. І будь-яку таку можливість потрібно використовувати якнайповніше.

– Перед новими поколіннями українців відкритий увесь світ – часто з більш заманливими, ніж удома, пропозиціями навчання та працевлаштування. Чи реально за таких умов привабити й утримати в Академії талановиту молодь? І яка зараз ситуація з молодими кадрами в найбільшій науковій організації України?

– Динаміка статистичних даних щодо залучення наукової молоді залишається невтішною вже десять років поспіль – за цей час наших молодих учених поменшало вдвоє. Наприкінці минулого року в установах НАН України працювало лише 2082 молоді дослідники, що на 9% менше, ніж позаторік. Торік наш кадровий склад поповнили лише 298 осіб із вищою освітою у віці до 35 років, трохи більше третини з яких – випускники нашої ж аспірантури. Цей показник у 4 рази менший, ніж 10 років тому, а прийом до аспірантури за цей же період скоротився в 11 разів. В останні п’ять років немає позитивних зрушень у кар’єрному зростанні академічної молоді. Навіть навпаки: з 2010 року кількість молоді на керівних наукових посадах скоротилася майже на 27%. Та й загалом у нашому кадровому забезпеченні спостерігаються тривалі негативні тенденції. Щоб зберегти Академію, долати їх потрібно негайно і всіма можливими засобами.

Дещо вже зроблено. З 2018 року в НАН України на конкурсних засадах створюються молодіжні дослідницькі лабораторії та групи, які отримують цільові гранти на дослідження за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки. За цей час відбулося вже три конкурси на здобуття таких грантів, причому на 2021 рік загальне фінансування за цим напрямом збільшилося вдвічі – до 44,5 млн грн. Така цільова підтримка дуже позитивно себе зарекомендувала, тож практику її надання неодмінно слід продовжувати.

Наприкінці минулого року Академія започаткувала програму дворічних постдокторальних досліджень. Ми запозичили іноземний досвід зі створення тимчасових позицій для молодих дослідників зі ступенем доктора філософії або ж кандидата наук – в НАН України це зараз відповідає посаді старшого наукового співробітника. «Постдоки», стажування яких було успішним, по його завершенні можуть бути зараховані до штату наших установ. Мета програми – поповнення Академії молоддю з позаакадемічного середовища. Між іншим, у липні за цією програмою оголошено вже другий конкурс.

Торік наші молоді вчені виконали понад 100 дворічних проєктів науково-дослідних робіт, тільки в 2020 році профінансованих на 10 млн грн. Проєкт, яким керував молодий доктор наук, отримував 210 тис. грн, проєкт кандидата наук – 150 тис. грн. Цьогоріч визначено переможців нового конкурсу, які отримають уже більше фінансування.

Нині найскладнішою є проблема забезпечення наукової молоді житлом. Торік працівники наших установ, зокрема й молоді вчені, отримали 80 службових квартир, переданих Академії за договорами з інвесторами-забудовниками. 2021 року кількість таких квартир має зрости. Але ми розглядаємо не лише цей шлях вирішення проблеми: Уряд, Мінфін і парламентський бюджетний комітет підтримали нашу ініціативу із започаткування програми придбання житла для вчених НАН України. На це планується витратити 60 млн грн. Дуже важливо не тільки реалізувати цю програму в поточному році та продовжити її на наступні роки, а й скористатись усіма можливостями для надання службових квартир молодим науковцям як Києва, так і інших міст України.

На додачу до талановитих школярів у Малій академії наук України, наші вчені намагаються охопити дедалі більше студентської молоді, здібної до науки. Надзвичайно продуктивною у цьому плані є діяльність Київського академічного університету, кафедри якого працюють на базі 9-ти інститутів НАН України. Це пілотний проєкт дослідницького університету, в якому освітній процес тісно пов’язаний із науковими дослідженнями, причому дослідженнями світового рівня. Як кажуть, ніщо не нове під сонцем. КАУ – це, по суті, дітище Бориса Євгеновича Патона, в яке наші колеги вдихнули нове життя. До кожного студента там застосовується індивідуальний підхід, дослідження виконуються із залученням потенціалу найкращих академічних лабораторій та за максимальної інтеграції у світовий науковий простір. У перспективі й у поєднанні з іншими заходами це може перетворити вимивання мізків на їх циркуляцію.

Усі ці заходи покликані працювати на один із головних пріоритетів нашої Академії – підтримку наукової молоді. На превеликий жаль, ефект поки що не зовсім такий, як хотілося б, оскільки не все залежить від нас. Забезпечити молодих учених гідною зарплатнею, житлом і необхідним науковим обладнанням ми не зможемо без значної, систематичної та тривалої допомоги від держави.

– З початком Вашої президентської каденції торік у жовтні Академія взяла прискорений курс на реформи. Що вже вдалося зробити і як відбуваються зміни в організації, яка завжди дуже трепетно ставилася до своїх традицій?

– Реформи завжди непрості, але завжди життєво необхідні. Інша річ – як їх здійснювати. Наука, і не тільки в Україні, доволі чутлива до змін, тому впроваджувати їх потрібно виважено і поступово, але, водночас, не зволікати. Хоча тактика бліцкригу тут недоречна. Як недоречні й реформи заради самих реформ. Головна наша мета – максимально модернізувати Академію, зберігши при цьому все найкраще з її надбань і традицій, передусім наукові школи, бо тяглість у науці має непересічне значення.

Питання реформування Президія НАН України розглянула ще наприкінці жовтня минулого року. Тоді було визначено стратегічно важливі напрями реформування та заходи, яких слід для цього вжити. До речі, Національна рада України з питань розвитку науки і технологій – постійний консультативно-дорадчий орган при Уряді – підтримала план реформування Академії та взяла до відома нашу пропозицію щодо самостійного реформування.

На сьогодні вже є приклади позитивних зрушень, але основний масив робіт іще тільки належить виконати. Серед конкретних результатів, яких вдалося досягти, – зміни у принципах розподілу базового бюджетного фінансуванн, нові форми підтримки молоді, започаткування програми будівництва житла, подальша «наукова євроінтеграція». За пропозицією секцій та відділень НАН України Президія Академії вирішила припинити діяльність 15 наукових установ і 5 дослідно-виробничих підприємств. Опрацьовуються шляхи припинення ще півтора десятка установ і підприємств. Торік 17 підприємств ми передали до сфери управління Фонду державного майна України для подальшої приватизації, триває передання ще 12-ти. Сподіваємося закінчити цей процес у поточному році. Але вдосконалення структури НАН України не обмежиться оптимізацією мережі установ – збираємося також реформувати відділення Академії. Ретельно проаналізуємо їхній кадровий склад та основні наукові напрями, виробимо обгрунтовані пропозиції щодо скорочення кількості відділень і зміни їхніх назв. Перегляду потребують і основні напрями наукової діяльності окремих академічних установ.

Наріжний камінь – подальше вдосконалення приципів розподілу бюждетних коштів Академії задля переходу до фінансування наших установ залежно від досягнутих результатів і проєктного фінансування. Підвищити результативність наукових досліджень у НАН України покликане застосування механізмів конкуренції установ, їхній підрозділів і наукових колективів під час розподілу бюджетних коштів. Цьому має сприяти оцінювання ефективності діяльності наукових установ на основі методики, створеної за найкращими європейськими зразками. За 4 роки, відколи цю методику було впроваджено в Академії, оцінено вже 150 установ. Цікаво, що для 75% із них результати внутрішньоакадемічного оцінювання та державної атестації за методикою МОН України збіглися. Перевага нашої методики полягає в тому, що оцінюються не лише установи загалом, а й усі їхні наукові підрозділи і навіть працівники. Це уможливлює оптимізацію внутрішньої структури установ, надання адресної фінансової підтримки науковим проєктам підрозділів, які отримали найвищу оцінку. Новий етап оцінювання має розпочатися цього року.

Успішне реформування Академії неможливе без ефективного використання її нерухомого майна, повна інвентаризація якого почалася вже у листопаді 2020 року. Ми поставили собі за мету визначити об’єкти нерухомості та земельні ділянки, тривалий час не використовувані або використовувані неефективно, щоби зрештою перепрофілювати їх, передати іншим науковим установам або створити на їхній базі інноваційні академічні структури. Поки що ця справа просувається дуже повільно, але якщо така тенденція зберігатиметься й надалі, Президія НАН України докладе всіх зусиль, аби змінити ситуацію. Крім того, Рахункова палата України зараз здійснює аудит ефективності керування Академією об’єктами державної власності. Сподіваємося пройти його гідно. Та в будь-якому разі за підсумками цього аудиту зробимо відповідні висновки й ухвалимо рішення.

Влітку життя в Академії не завмирає. Гадаю, до осені вийдемо з новинами про наступні кроки задля змін і про прогрес, досягнутий на цьому шляху. Крім того, готуємося відзначити 30-річчя Незалежності України. З цієї нагоди щонайменше відбудеться урочиста сесія Загальних зборів НАН України у серпні і вийде друком низка важливих видань.

– Цьогоріч сесія Загальних зборів збіглась у часі з виборами до складу НАН України нових академіків, членів-кореспондентів та іноземних членів. Хто ці люди, які поповнили лави найвизначніших учених Академії?

– Кожен і кожна з новообраних – передусім провідний фахівець у своїй галузі, який пройшов доволі жорсткий відбір і широке обговорення у наукових колах. Більш ніж за місяць до виборів ми опублікували відповідну інформацію у друкованій пресі й електронних ЗМІ, отримали кілька тисяч відгуків про наукову діяльність претендентів. На всіх стадіях виборчої кампанії було забезпечено умови для вільного обміну думками, критичних виступів, пропозицій. Це, поза всіляким сумнівом, сприяло здійсненню найбільш обґрунтованого, об’єктивного та незалежного вибору.

Наша Академія оголосила 33 вакансії академіків і 76 вакансій членів-кореспондентів із 97-ми спеціальностей. Розподіляючи вакансії за відділеннями та визначаючи спеціальності, ми мали намір забезпечити пріоритетний розвиток фундаментальних наук, насамперед за напрямами, в яких українські вчені мають результати світового рівня. Велику цікавість до цих виборів і авторитет Академії в суспільстві підтвердив високий конкурс претендентів: 2,5 претендента на місце академіка і майже 4 претенденти на місце члена-кореспондента. Своїх представників висунули, до речі, не тільки наші установи (хоча передусім саме вони), а й заклади вищої освіти, національні галузеві академії наук, інші наукові та науково-технічні організації.

За підсумками таємного голосування обрано 30 академіків і 73 члени-кореспонденти, а також 27 іноземних членів нашої Академії. Близько 80% новообраних членів НАН України працюють у її ж системі, майже 15% – в українських закладах вищої освіти, близько 5% – у галузевих наукових установах та інших організаціях. 28% нових наших нових академіків і членів-кореспондентів зосереджені у регіональних наукових центрах: додаткове наукове представництво отримали Харків, Львів, Дніпро, Ужгород, Одеса, Запоріжжя, Слов’янськ і Чорнобиль. Якщо середній вік академіків НАН України напередодні цьогорічних виборів склав 77 років, а членів-кореспондентів – 71 рік, то середній вік новообраних становить 62 роки і 61 рік відповідно. Серед обраних кандидатів – 14 жінок. На перший погляд, не так і багато, та насправді – значно більше, ніж обиралося на будь-яких попередніх виборах за весь час існування Академії. І, маю надію, наступні вибори поступово наблизять нас до ґендерного балансу, так само як і до збільшення відсотка науковців із позаакадемічних установ, розширення регіонального представництва та подальшого зменшення середнього віку членів Академії. А ще вкрай важливо, щоб у жодному разі об’єктивна оцінка кандидатів у члени Академії не поступалася корпоративним інтересам.

6 липня ми вручили колегам дипломи, які офіційно підтверджують їхній новий статус. Певен, що своїм професійним і творчим підходом до справи, невтомною та самовідданою працею ці вчені забезпечать українській науці, зокрема Національній академії наук, гідне місце у світі. З огляду на специфіку нашого фаху, суспільство очікує від нас максимальної доброчесності та відкритості. Нагадаю, що головні обов’язки членів НАН України, згідно з новим Статутом Академії, теж, до речі, ухваленим цьогоріч на травневій сесії Загальних зборів, полягають не тільки у збагаченні науки новими досягненнями і відкриттями, науковому керівництві дослідницькими й іншими роботами, активному сприянні впровадженню результатів наукових досліджень у практику, а і в дотриманні норм наукової етики й академічної доброчесності, протидії порушенням права інтелектуальної власності та підвищенню фальсифікаціям результатів наукових досліджень, сприянні особистим прикладом престижу наукового фаху й авторитету НАН України. А проте це почесна місія будь-якого вченого, незалежно від звань і посад. І якби кожен науковець дотримувався принципів моралі і наукової етики, ми вже давно забули б і про плагіат, і про запозичені дисертації, і про незаслужено присуджені наукові ступені і звання.

– Анатолію Глібовичу, Ваша президентська доповідь на звітній сесії Загальних зборів Академії мала назву «Про діяльність Національної академії наук України у 2020 році та завдання наступного періоду». Підсумуймо: які ж глобальні цілі Академія поставила собі на найближче майбутнє?

– Проаналізувавши всі пропозиції, що надійшли від колег, та обговорення, що тривали впродовж самої сесії, ми визначили шість головних завдань НАН України. Найперше серед них – безумовно, забезпечення високого рівня фундаментальних і прикладних досліджень, їх спрямування на вирішення сучасних проблем науки і техніки. По-друге, активізація та підвищення якості інноваційної діяльності й наукового забезпечення вирішення актуальних проблем державного та суспільного розвитку. Третє завдання – подальша інтеграція до світового дослідницького простору (з посиленням європейського вектору), передусім через розширення участі у програмах Європейського Союзу та використання Європейської хмари відкритої науки. Четверте – омолодження кадрового складу та поповнення наукових установ молоддю, створення умов для її професійного і кар’єрного зростання за рахунок запровадження нових і вдосконалення наявних форм підтримки. П’яте – розвиток комунікацій із керівництвом держави та громадськістю, формування позитивного іміджу Академії та підвищення престижності наукового фаху в суспільстві. Й останнє, але не менш важливе  – продовження реформування НАН України, насамперед за визначеними стратегічно важливими напрямами. Це той необхідний мінімум, без якого Академії не бути в науковому світі рівною серед рівних, а також не задовольнити суспільних і державних запитів.

Для виконання цих завдань були заплановані й конкретні заходи. Це активна участь Академії у формуванні переліку нових пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, розроблення нової Концепції розвитку НАН України до 2025 року (і, до речі, цей документ ми вже ухвалили – наприкінці червня), розширення застосування і вдосконалення програмно-цільових та конкурсних засад в організації наукових досліджень, розумна оптимізація мережі та внутрішньої структури академічних установ, розвиток дослідницької інфраструктури, ефективне використання бюджетних коштів і майнового комплексу НАН України, удосконалення системи організацій дослідно-виробничої бази й інших суб’єктів господарювання Академії на підставі аналізу їхньої інноваційної спроможності, ширше застосування у професійній діяльності норм Етичного кодексу вченого України й активніша протидія порушенням принципів академічної доброчесності. Академія має величезний потенціал, і національний інтерес України полягає в тому, аби цей потенціал розвивати і реалізувати.