Перегляд повідомлення

Академік Елла Лібанова (фото: minfin.com.ua)

Про всеукраїнський перепис населення 2023 року:

«Перепис населення – це єдине джерело інформації про населення, яке проживає в Україні. Навіть якщо ми запровадимо систему демографічних реєстрів, на що я сподіваюся, усе одно це буде юридичне населення. Тобто це буде інформація про населення, яке зареєстроване. Там не питають жодних документів. І місце проживання людини фіксується за тією адресою, за якою вона перебуває. Тобто це не юридичне, це фактичне населення. І різниця, повірте мені, у країнах із високою міграцією може бути дуже значною. Я не розумію, як можна забезпечити ефективне управління без повної інформації про населення. <…> Переписний лист дуже об’ємний. Він стосується і джерела доходів, і родинного статусу, і складу родини, який після цього можна буде з’ясувати, і освіти, і мови, і міграції. І етнічної приналежності, що дуже важливо для України. Тобто це дуже широке коло питань. І інформацію про це збирають винятково на підставі переписів. Це в усьому світі так. <…> До речі, переписний лист 1897 року не надто відрізняється від теперішнього. І в цьому є дуже серйозна перевага. Ми можемо порівнювати дані за різні часи, як люди відповідали на ці запитання. Щоправда, можливо, вони не зовсім однаково розуміють ці запитання».

Про ґендерну (не)рівність в Україні:

«На жінці лежить основний тягар родинних обов’язків. Зокрема – догляд за дитиною. <…> Допоки в нас не буде абсолютного паритету в розподілі обов’язків у родині, нічого не зрушиться в цьому сенсі. Отут будь-яка діяльність держави, ну як на мене, безперспективна. Треба змінювати свідомість. <…> У Швеції це починалося в 70-х роках. Я маю на увазі використання чоловіком, батьком, відпустки по догляду за дитиною – спочатку вони отримали таке право. Але допоки їх не змусили використовувати цю відпустку, цим правом користувалося лише декілька відсотків. Тепер користуються практично всі. Бо запровадили таку норму, згідно з якою або чоловік використовує цю частину відпустки, або її просто не надають. Тобто гроші вилучають із загальної суми гранту, на який претендує родина. От і все. І відразу ситуація дуже істотно змінилася. Вона, до речі, аналогічним чином змінилася в Кореї. В Ісландії, скажімо. Ідея була в тому, щоб батько більше долучався до виховання дитинки. І закордонні дослідження свідчать, що якщо чоловік використовує цю відпустку з догляду за дитиною, він частіше бере участь у вихованні дитини й надалі. Він звикає. Навчається. Він по-іншому ставиться до цієї дитинки.

В Україні ідея була інша. Як і виконання. Наразі аж два відсотки чоловіків використовують відпустку з догляду за дитиною. А якщо бабуся використає цю відпустку, то в родині нічого не змінюється насправді. Тобто якщо за кордоном ідея полягала в більшому залученні чоловіків, то в Україні її перетворили на створення умов для швидшого виходу матері на роботу. От що відбулося. Погодьтеся, що різниця принципова».

Про проблему домашнього насильства:

«…я не думаю, що є хоча б 10% жінок, які ніколи не переживали насильства. Я не маю на увазі фізичне насильство. Є насильство психологічне, економічне. Левова частина переживає. Але треба говорити, треба роз’яснювати, що таке насильство. Що є неприпустимим. І починати виховання треба з дитячого садочка. <…> По-перше, якщо жінка зробила успішну кар’єру, повірте – в неї є характер. І вона в змозі себе захистити. Принаймні психологічно. Якщо дійде до фізичного конфлікту, то тут інше питання. Але це не так часто відбувається. По-друге, у жінки, яка зробила кар’єру, скоріше за все, і чоловік освічений. Все ж таки освічені люди до цього [насильства] не так часто вдаються, як неосвічені люди. Третя причина – це алкоголь. Вживають алкоголь усі верстви, але по-різному вживають. Четверте – це те, що якщо жінка фінансово залежна, вона й поводиться як залежна людина. І відповідно, дозволяє щодо себе ці вчинки, на які фінансово незалежна людина ніколи не погодиться».

Фото: povaha.org.ua