Пам’ятник навпроти Інституту мікробіології та вірусології на вулиці Академіка Заболотного присвячений Данилові Заболотному — видатному мікробіологу, який присвятив життя вивченню чуми та інших інфекційних захворювань і боротьбі з ними. Свого часу Заболотний очолював головну наукову установу України — Національну академію наук — і заснував цей самий інститут, названий на його честь.
Про те, навіщо тут досліджують абсолютно безпечних для людини мікробів, а також про унікальну Українську колекцію мікроорганізмів, яка має статус національного надбання, — у матеріалі hromadske.
Докторка біологічних наук Людмила Білявська очолює відділ Інституту, який займається дослідженням одного зі штамів стрептоміцетів — великої групи бактерій. Як і будь-яких інших бактерій, їх неможливо побачити неозброєним оком. Зате багато з нас знайомі з їхнім характерним запахом. «Коли почуєте запах землі, знайте, що його дають стрептоміцети. А якщо земля не пахне, то це значить, що там уже нічого живого немає — сама “хімія”», — каже Людмила Білявська.
У середині 70-х років минулого століття японський біохімік Сатоші Омура досліджував властивості бактерій, які містились у зразку ґрунту, зібраного поруч із полем для гольфу. Виявилося, що одна з них синтезує невідому до того речовину — аверміктин, який згубно діє на різних паразитів. На початку 80-х одну з його похідних — івермектин — почали застосовувати у ветеринарії, а кілька років по тому — для боротьби з гельмінтами у людей. Сьогодні з його допомогою успішно борються із такими страшними хворобами, як річкова сліпота, стронгілоїдоз, трихоцифальоз та інші, спричинені паразитичними червами. Відкриття та дослідження цих речовин має таке важливе значення, що у 2015 році Сатоші Омура разом з американським дослідником Вільямом Кемпбеллом отримали за це Нобелівську премію з фізіології та медицини.
Авермектин продовжували вивчати дослідники в різних країнах, зокрема і в українському Інституті мікробіології та вірусології. Результатом їхньої роботи став препарат «Аверком», який застосовується в рослинництві. З його допомогою успішно борються зі шкідниками сільськогосподарських культур — комахами й нематодами, або круглими червами. Людмила Білявська розповідає, що останні — мікроскопічні тварини, які дуже шкодять посівам різних культур, але фермери часто не здогадуються, що проблема саме в нематодах. Ці паразити можуть шкодити бурякам та іншим сільськогосподарським культурам.
Тим часом Людмила разом із колегами продовжує шукати й досліджувати інші речовини, які продукують стрептоміцети, — вони можуть бути потенційно корисними для сільського господарства. Сьогодні колекція стрептоміцетів у її відділі налічує приблизно 200 штамів. Штам — це популяція бактерій, що виросли з однієї клітини, а отже, є однаковими з погляду генетики. У межах одного виду бактерій може бути багато штамів, які відрізняються між собою властивостями — наприклад, здатністю синтезувати ту чи іншу антибактеріальну речовину.
Актинобактерії — ще одна група мікробів, яку досліджують в Інституті мікробіології та вірусології. Серед них є такі, що здатні «харчуватися» нафтопродуктами. В Інституті виділили приблизно 600 штамів таких бактерій. На основі найактивніших із них створили препарати, здатні очищати довкілля від забруднень нафтопродуктами. Коли такі бактерії виконують свою роботу на місці розливу нафти, то згодом просто зникають, оскільки їм уже немає чим харчуватися, і ніяк не шкодять довкіллю.
Від часу заснування Інституту 90 років тому різні відділи зберігали колекції мікроорганізмів, з якими працювали. А наприкінці 1980-х років їх об’єднали — так утворилася Українська колекція мікроорганізмів. Сьогодні вона налічує приблизно 9 тисяч штамів і не має аналогів в Україні. Тут зберігаються мікроби, знайдені у ґрунті, воді, на певних рослинах, у кишківнику людини й організмах найрізноманітніших тварин. А от небезпечних патогенних мікробів тут немає, адже інститут ними не займається і, відповідно, не пристосований для такої роботи.
Мікробів із колекції інститут безкоштовно надає вишам для навчання, а також на комерційній основі — фармацевтичним компаніям, які використовують їх для перевірки ліків.
З погляду вітчизняної науки колекція має таке важливе значення, що в 1999 році держава надала їй статус Національного надбання України. Згідно з законодавством, такий статус отримує «унікальний об’єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме серйозні негативні наслідки для розвитку науки та суспільства».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією медійної платформи «Нromadske»