Старший науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Андрій Скиба розповів про епоху існування так званої празько-корчацької археологічної культури, яку нарівні з іще кількома вчені визначили як найбільш ранню незаперечно слов'янську. Слов'яни тієї епохи не мали писемності та сформованої державності, але залишили археологам артефакти: кераміку, прикраси, предмети побуту, які дозволяють ідентифікувати й датувати культуру, точніше — культури.
Учений пояснив, що слов'янське населення півдня східної Європи — автохтонне. Тобто слов'янська етнічна спільність сформувалася приблизно там само, де проживає понині, за винятком степового Причорномор'я. Також археолог відзначив, що такі назви в археологічних культур, як празько-корчацька, зарубинецька, київська тощо даються не тому, що в цих населених пунктах перелічені культури зародилися, а тому, що там уперше були знайдені артефакти, які належать цим культурам. Зокрема 1950-го у результаті вивчення артефактів, знайдених у селі Корчак під Житомиром, археолог Юрій Кухаренко виділив їх в окрему групу і назвав її корчацькою. Схожу кераміку також виявив неподалік Праги археолог українського походження Іван Борковський. Тому він запропонував називати її празькою. Ось так і отримала археологічна культура, яка була поширена від Ельби і Дунаю до середнього Дніпра, подвійну назву: празько-корчацька. Саме останній, найстародавнішій, Андрій Скиба присвятив більшу частину інтерв’ю.
Учений відзначив: «Треба розуміти, що єдиного слов'янського етносу ніколи не було. Була спільнота споріднених племен, які спілкувалися взаємозрозумілими діалектами. Спільнота ця була досить широка і формувалася на різних етнічних субстратах між степом та півднем зони лісів від басейну Дніпра, включно з його лівим берегом, і до Вісли. Це і є прабатьківщина слов'ян. (...) Відмінності були істотні. Так, у Прип'ятському Поліссі, де міститься село Корчак, поселення були невеликі, на кшталт хутірків, у яких мешкали одна-дві великі патріархальні родини. А на Дністрі відомі досить великі поселення. Так, у поселенні Рашків-3 на території Чернівецької області знайдено понад 90 осель. Це поселення існувало досить довго: з другої половини V по VII століття. Найбільше зі знайдених поселень празько-корчацької культури — Розтоки. Воно розміщене поблизу Праги. Там досліджено кілька сотень осель. Поліські ж поселення існували недовго, буквально по два-три десятиліття».
Ознайомитися з текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Дзеркало тижня»