Президія Національної академії наук України, Секція суспільних і гуманітарних наук НАН України і Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України з глибоким сумом сповіщають, що 22 лютого ц. р. на 91 році пішов із життя відомий український науковець, літературознавець зі світовим іменем, один з очільників шістдесятницького руху, академік НАН України, радник Президії НАН України, Герой України Іван Михайлович Дзюба.
Народився І. Дзюба 26 липня 1931 р. у с. Миколаївка Волноваського району Донецької обл. в родині робітників. Закінчив Донецький педагогічний університет (1953), аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР (1956). Працював у видавництвах та редакціях журналів та газет: редактор відділу літератури і критики видавництва «Дніпро» (1957), завідувач відділу критики журналу «Вітчизна» (1957 – 1962; звільнений за «ідеологічні помилки»), літературний консультант відділу першої книги видавництва «Молодь» (1964 – 1965; звільнений за участь у протестах проти політичних арештів української інтелігенції 1965 р.), коректор у редакції «Українського біохімічного журналу» (1966 – 1969), редактор видавництва «Дніпро» (1969 – 1972; звільнений у січні 1972 р. під час другої хвилі арештів учасників шістдесятницького руху); далі – літературний кореспондент багатотиражної газети Київського авіазаводу. З 1982 р. перебував на творчій роботі. 1959 р. І. Дзюбу було прийнято до Спілки письменників, з якої виключено у 1972 р. за «антирадянське спрямування» праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?»; в квітні 1972 р. Івана Михайловича було заарештовано, в травні 1973 р. засуджено «за антирадянську діяльність» до 5-ти років таборів суворого режиму; після багатомісячного перебування в ізоляторі КДБ був випущений на волю.
Іван Михайлович Дзюба – академік Національної академії наук України (1992). З 1997 по 2004 рр. – академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України; протягом тривалого часу – член Президії НАН України, провідний науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, останніми роками – радник Президії НАН України.
З початком національного відродження кінця ХХ ст. І. Дзюба – одна з ключових постатей культурного й громадського життя України. Він – перший президент Республіканської асоціації україністів (1988 – 1991); Міністр культури України (з грудня 1992 р. по серпень 1994 р.), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з 1999 р. по серпень 2005 р.). Був одним із засновників Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, де працював до останнього часу.
Багатолітня плідна діяльність І. Дзюби відзначена премією в галузі літературно-художньої критики ім. акад. О.І. Білецького (1987), Державною премією України ім. Т.Г. Шевченка (1991), Міжнародною премією Фонду О. і Т. Антоновичів (США, 1992). У 2001 році І. Дзюбі присвоєно звання Героя України із врученням ордена Держави, у 2009-му – нагороджено орденом Свободи.
Ім’я І.М. Дзюби добре відоме світовій громадськості. Його праці видані в перекладах російською, англійською, французькою, італійською, китайською та іншими мовами. Він брав активну участь у міжнародних наукових форумах у США, Канаді, Австрії, Італії, Швейцарії та ін. У його особі яскраво сполучалися риси видатного вченого, організатора науки й державного діяча, подвижника культурного й громадського життя, людини виняткової громадянської мужності й активної життєвої позиції.
З-поміж понад 400 наукових праць, зокрема більш як 20 монографій, присвячених проблемам історії та нинішнього стану вітчизняної літератури й культури, найпомітнішими з них є книжка літературно-критичних статей «"Звичайна людина" чи міщанин?», «Інтернаціоналізм чи русифікація?», «Грані кристала», «На пульсі доби», «Автографи відродження», «У всякого своя доля (Епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофілами)», «Бо то не просто мова, звуки…», «Застукали сердешну волю», «"Кавказ" Тараса Шевченко на фоне непреходящего прошлого: К 150-летию со дня написания поэмы "Кавказ"», «Між культурою і політикою», «Спрага», «Пастка: тридцять років зі Сталіним. П’ятдесят років без Сталіна», «З криниці літ» (у 3-х томах), «Тарас Шевченко. Життя і творчість», «Нагнітання мороку. Від чорносотенців початку ХХ століття до українофобів століття ХХІ», «Є поети для епох», «Чорний романтик Сергій Жадан», «На трьох континентах» (у 3-х книгах), «Лицар літературної науки: Про Олександра Білецького» та ін.
Життєвий шлях академіка НАН України І. Дзюби є взірцем патріотичного служіння Україні, її науці й культурі в обстоюванні права на свободу творчості за тоталітарного режиму та активної життєвої позиції в незалежній Україні. Праці І. Дзюби завжди підносили й підносять авторитет української науки, літератури й публіцистики в світі. Протягом усього життя Іван Михайлович зберігав честь імені, високі критерії дослідницької праці, людяність, моральні чесноти. Учений виховав цілу плеяду своїх послідовників: науковців, літературних критиків, літературознавців, культурологів.
У зв’язку з цією непоправною втратою висловлюємо щире співчуття рідним, близьким і колегам, усім, хто мав честь і щастя спілкуватися з цією легендарною Людиною. Вічна пам’ять!
Прощання з Іваном Михайловичем Дзюбою відбудеться 24 лютого 2022 року з 1100 до 1300 години у Клубі Кабінету Міністрів України (вул. Інститутська, 7). Поховання відбудеться на Байковому цвинтарі в Києві.