У своїй статті старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України кандидатка філологічних наук Олена Чебанюк розповіла про особливості відзначення свята Благовіщення в українській культурі.
Учена відзначає: «Благовіщення в християнстві — одне з великих дванадесятих свят, третє після Великодня й Різдва. На відміну від них, цей день має не веселий, а суворий характер. На Поліссі й сьогодні суворо уникають усіх робіт на полях цього дня. Вірять, що на Благовіщення Бог прикладає голову до землі й зігріває її теплим й благодатним диханням. У давнину вважали, що земля відпочиває і спить від осіннього свята Воздвиження — 27 вересня, до Благовіщення. Чіпати, будити її — великий гріх. (...) Дослідники старовини вважають, що церковне свято Благовіщення в народних звичаях українців ввібрало багато ритуалів, обрядових дій і вірувань, пов'язаних із дохристиянським Великоднем. Колись його відзначали на весняне рівнодення — 20–21 березня».
Олена Чебанюк розповіла народну легенду про зозулю, прикмети пов’язані з пташками та їхніми яйцями, звичай годувати лелек та інші цікаві обряди. Ну оминула увагою вчена і обряди для молоді та ті, які пов’язані з посівною.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією видання «Газета по-українськи»