Інститут гідромеханіки НАН Україна створений рішенням Ради Міністрів УРСР ( постанова від 28 грудня 1963 року №1480) шляхом реорганізації Інституту гідрології і гідротехніки АН УРСР. Інституту гідрології і гідротехніки АН УРСР був реорганізований в Інститут водного господарства України згідно з постановою Президії АН УРСР від 14 травня 1938 року, протоколом №194 і протоколом № 202 від 4 липня 1938 року
Інститут перебуває у віданні Національної академії наук України та входить до складу Відділення механіки НАН України.
Інститут є державною, бюджетною, неприбутковою науковою установою з правами юридичної особи. У своїй діяльності він керується чинним законодавством України, статутом Національної академії наук України.
Економічну основу діяльності інституту становлять бюджетне фінансування , яке має дві складові: загальний фонд і спеціальний фонд.
Головним завданням інституту є здійснення фундаментальних і прикладних досліджень з метою одержання нових наукових знань, сприяння науково – технічному прогресу та соціально економічному розвитку суспільства в галузі гідромеханіки та напрямками затвердженими постановою Президії НАНУ від 29.09.1998 року № 317.
За ініціативою видатного гідролога академіка Євгена Володимировича Оппокова 30 квітня 1926 року був заснований Український науково-дослідний інститут водного господарства. Діяльність інституту була спрямована на вирішення важливих прикладних задач гідротехнічного будівництва в Україні.
У 1936 році НДІ водного господарства був переданий Академії наук УРСР, а
потім реорганізований в Інститут гідрології і гідротехніки АН УРСР (постанова Президії АН УРСР № 202 від 4 липня 1938 р.).
У 1964 році Інститут гідрології та гідротехніки АН УРСР був реорганізований в Інститут Гідромеханіки АН УРСР (постанова Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1963 р. № 1408).
Фундаментальні і прикладні дослідження в Інституті проводяться за двома загальними науковими напрямами:
гідромеханіка рухомих об'єктів і турбулентних течій;
гідромеханіка водних струменів і гідротехніки.
Ученими Інституту зроблено значний внесок у розвиток гідродинаміки, акустики, гідравліки і гідротехніки. Дослідження взаємодії рухомих тіл з рідиною охоплюють широкий діапазон швидкостей від повільних рухів до рухів зі швидкостями, близькими до швидкості звуку в воді. Роботи з вивчення можливості руху зі швидкістю звуку та закономірності такого руху визначають лідируючу позицію інституту в світі. Дослідження в діапазоні швидкостей, типових для сучасних підводних і надводних суден, дозволили розробити нові методи керування опором руху, управління генерації хвилевих збуджень.