ІНСТИТУТ ЕКОЛОГІЇ КАРПАТ НАН УКРАЇНИ (ІЕК НАН України) – створений згідно з постановою Президії НАН України № 275 від 21 жовтня 1991 року на базі Львівського відділення Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України, яке в 1974 р. виокремилося від Державного природознавчого музею НАН України (м.Львів). Основними напрямами наукової діяльності є: комплексне вивчення екосистем і геосоціосистем Українських Карпат і прилеглих територій, обґрунтування способів регулювання їхньої структури й керування екосистемними та геосоціосистемними процесами з метою оптимізації корисних функцій; розроблення й удосконалення методів охорони біорізноманітності та забезпечення сталого розвитку Карпатського і суміжних регіонів; вивчення механізмів онтогенезу рослин, структурно-функціональної мінливості популяцій під впливом зовнішніх факторів.
У складі ІЕК - чотири наукові відділи: екосистемології з лабораторією ґрунтової хімії та біохімії (керівник - с.н.с., к.б.н. І.М.Шпаківська); популяційної екології з Високогірним біологічним стаціонаром на г. Пожижевській у Чорногорі (с.н.с., д.б.н. В.Г.Кияк); охорони природних екосистем (с.н.с., к.б.н. О.О.Кагало) та екоморфогенезу рослин (с.н.с., к.б.н. О.В.Лобачевська). Інститут готує кадри вищої кваліфікації через аспірантуру за спеціальностями «екологія» і «ботаніка». В Інституті сформувалися провідні наукові школи: з екосистемології (засновник - акад. НАН України М.А.Голубець), популяційної екології (засновник проф. К.А.Малиновський), фітосозології (засновник проф. С.М.Стойко), екоморфогенезу рослин (засновник член-кор. НАН України А.С.Лазаренко).