ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ О. Г. ЗАРУБИЦЬКОГО
Олег Григорович Зарубицький - відомий вчений, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, заслужений діяч науки України - один з найбільш талановитих і неординарних представників добре відомої за рубежем української школи високотемпературної електрохімії, основоположниками, якої є академіки В.А. Плотніков і Ю.К. Делімарський. Визнання наукової громадськості здобув своїми роботами в області електрохімії іонних розплавів і піроелектрометалургії. Результати його наукових досліджень в галузі переносу металів у розплавлених електролітах, електролітичного рафінування кольорових металів, термодинаміки систем: лужні розплави - оксиди металів і створені на їхній основі технологічні процеси добре відомі не тільки вченим-хімікам, але й технологам-металургам, як нашої країни, так і за кордоном.
О.Г. Зарубицький - співавтор більше 650 наукових праць, у тому числі 1 відкриття, 5 монографій, понад 230 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Підготував 1 доктора та 10 кандидатів наук.
Народився Олег Григорович Зарубицький 26 липня 1936 р. у м. Борзна, Чернігівської області. Його батьки були представниками молодої радянської інтелігенції, що зароджувалась. Батько - Зарубицький Григорій Павлович, 15 жовтня 1906 року народження, с. Осиповка, Сененського району, Вітебської області, працював завідувачем земельним відділом райвиконкому м. Борзни. Мати - Мадалиць Параска Василівна, 18 липня 1910 року народження, уроджена м. Жданов, Донецької області, медик за фахом, працювала в дитсадку м. Борзни. Батьки оженились в найтяжчому для України 1933 р. У цьому ж році від голоду вмерли батько та мати Параски Василівни.
В 1934 р. народився брат Олега Григоровича - Юрій, а в 1939 - сестра Неля. Серед предків Олега Григоровича - українці, білоруси, греки.
У перші дні Великої вітчизняної війни батько Олега Григоровича пішов на фронт, воював старшим політруком, загинув в 1942 р. у боях під Сталінградом. Нелегка доля піднімати на ноги трьох малят у важку військову пору лягла на плечі матері, Параски Василівни, тому всім дітям довелося зазнати не дуже комфортних умов дитбудинкового життя.
Під час і після війни Олег виховувався в дитячих будинках Чернігівської області. На його дитячі плечі у воєнні та повоєнні роки випали страждання та нестатки, що були незмірно великими навіть для дорослих. У вересні 1951 р. з Борзнянського дитячого будинку, всупереч власному бажанню продовжити освіту в середній школі, був відправлений у Запорізьке ремісниче училище. Під час навчання в старших класах середньої школи Олег виділявся серед своїх однокласників великою ерудицією, володів вищою математикою, захоплювався шахами, брав участь у змаганнях, мав розряд по шахам. З майбутньою дружиною - Людмилою вчився в одному класі. В 1962 році вони одружились і прожили разом 43 роки до останніх днів життя Олега Григоровича.
В 1955 р., після складання на "відмінно” всіх вступних іспитів, був зарахований студентом хіміко-технологічного факультету Київського політехнічного інституту, який на відмінно закінчив в 1960 р. Із цього часу подальше життя і наукова діяльність Олега Григоровича пов'язана з Інститутом загальної та неорганічної хімії АН України.
Працювати почав під керівництвом директора інституту, академіка АН УРСР Юрія Костянтиновича Делімарського у відділі електрохімії іонних розплавів, де пропрацював до 1973 р. Перші роботи ним виконані разом з І.Г. Павленко по електролітичному розділенню свинцю та вісмуту в розплавах. У той час у відділі працювали молоді співробітники Роме Ю.Г., Бєленький Б.С., Салабай О. А., Косматий Ю.Є.
В 1964 р. разом з Олегом Григоровичем почав працювати молодий співробітник Будник Валерій Григорович, що став надалі майстерним експериментатором, співавтором майже третини наукових праць і винаходів О.Г. Зарубицького. їх плідна спільна робота в тандемі, ведучим в якому завжди був Олег Григорович, дозволила виконати цікаві дослідження в галузі електрохімії розплавлених солей. Не випадково тому вони разом з академіком Делімарським Ю.К. в 1975 р. стали першими на Україні авторами наукового відкриття в галузі хімії "Явище переносу металу з катода на анод при електролізі іонних розплавів".
В 1965 р., після дострокового закінчення аспірантури, О.Г. Зарубицький успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук.
Після відомих постанов ЦК КПРС 1959 р. у колишньому Радянському Союзі велика увага приділялась розвитку хімічної науки. Визнанням заслуг українських хіміків було рішення про будівлю нових будинків для інститутів АН УРСР. ЇЗНХ АН УРСР переїхав у новий будинок на Ново-Біличанській, 32/34, покращилися умови для роботи.
У січні-лютому 1968 року в Києві в Інституті загальної та неорганічної хімії АН УРСР відбулася Перша Всесоюзна нарада по електролітичних методах одержання та рафінування важких кольорових металів у сольових розплавах, в організації роботи якого взяв активну участь Олег Григорович. Нарада рекомендувала доручити Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР загальносоюзну координацію науково-дослідних робіт з електролітичних методів одержання та рафінування важких кольорових металів у сольових розплавах.
Практика проведення нарад, де збиралися найбільш фахові спеціалісти в галузі електрохімії, кольорової та чорної металургії, машинобудування була продовжена й надалі. У різні роки такі наради проводились в Москві, Ленінграді, Свердловську, Алма-Аті, Новосибірську, Чимкенті, Апатитах, Челябінську. Непідроблений інтерес до наукових результатів молодого вченого О.Г. Зарубицького, зокрема до процесів переносу металів у розплавлених лугах і сольових композиціях, розділення свинцево-вісмутових сплавів, рафінуванню важких кольорових металів виявляли й закордонні колеги.
В 1972 р. Олег Григорович захистив докторську дисертацію, а в 1973 р. очолив відділ електролізу розплавлених солей, яким керував 32 роки.
В 1970-1972 рр. у групу, очолювану О.Г. Зарубицьким, прийшли молоді співробітники Миронюк Г.І., Дмитрук Б.Ф., Горбач В.М., Захарченко М.Ф., Мельохін В.Т., Омельчук А.А., Минець Л.О. Розширилася область наукових завдань, якими займалися молоді співробітники під керівництвом О. Г. Зарубицького.
Співробітники відділу виконували дослідження із завдань ДКНТ СРСР, господарські договори. Президія АН УРСР у ті роки поставила перед інститутом завдання по впровадженню наукових розробок у промисловість. Ще до офіційних постанов директивних органів О.Г. Зарубицький приділяв практичному освоєнню своїх розробок велику увагу. Невипадково, саме тому, відмінною рисою наукових досліджень Зарубицького О. Г. стало те, що переважна більшість із них у найкоротший термін були затребувані практикою промислового виробництва. Його часті відрядження на підприємства кольорової металургії, машино- і авіабудування дозволили створити нові негривіальні технологічні рішення, що не мають вітчизняних і закордонних аналогів.
Успішним було співробітництво із заводом "Електроцинк" у м. Орджонікідзе, комбінатом "Сіхалі" на Далекому Сході, Новосибірським олов'яним комбінатом, Усть-Каменогорським свинцево-цинковим комбінатом, заводом "Електросталь" і багатьма іншими підприємствами. На Дальнегорському гірничо-збагачувальному комбінаті побудували цех по виробництву металевого вісмуту нової поліпшеної марки - Ві-ІУ за технологією, розробленою О.Г, Зарубицьким. Продукції підприємства був присвоєний Державний Знак якості. Технологія потім була освоєна Новосибірським оловокомбінатом, Чимкентським свинцевим заводом. Уперше в практиці кольорової металургії колишнього СРСР у масштабах галузі було освоєне одержання чистого свинцю та вісмуту електролізом розплавлених солей, тонкошарове рафінування індію, електрохімічне та хімічне очищення точного сталевого лиття від кераміки та пригару, термообробка металевих виробів, електрополірування, нанесення захисних декоративних покриттів.
Пріоритет технологічних розробок О. Г. Зарубицького був визнаний провідними країнами світу, про що свідчать патенти високорозвинених країн таких, як Японія, Німеччина, Канада, Австралія та ін.
Наукові досягнення були узагальнені в п'ятьох монографіях, що вийшли в період з 1975 по 1989 р., а також у ряді великих оглядів.
Поряд із дослідженнями, що уже виконувалися, Олег Григорович розширив тематику наукових праць. Були виконані оригінальні дослідження в галузі гальванотехніки. Результатом цих досліджень стало створення та впровадження на багатьох заводах технологій сріблення, міднення, латунювання з неціаністих електролітів, а також електрохімічного полірування. Нові технології екологічно безпечні, не завдають шкоди навколишньому середовищу, забезпечують одержання високоякісних гальванопокриттів на складнопрофільних деталях.
Під керівництвом Олега Григоровича були розроблені високоефективні методи очищення литих заготовок від різних забруднень (пригар, кераміка, окалина, нагар) у розплавах на основі лугів і карбонатів. Запропоновані та впроваджені в промисловість методи хімічної, електрохімічної, хіміко-термічної обробки поверхні чорних і кольорових металів в іонних розплавах. На декількох підприємствах машинобудування освоєні автоматичні лінії по очищенню лиття в розплавах, що характеризуються високими техніко- економічними показниками.
Технологія хімічної очистки точного литва в розплавленому електроліті увійшла до складу комплексної розробки, переданої за ліцензійною угодою в Польщу й Індію. Для термообробки інструментальних сталей запропоновані та впроваджені чотири нові сольові композиції, що усувають небезпеку вибуху, запалювання і які поліпшують механічні властивості виробів. Досить перспективні створені та освоєні на машинобудівних підприємствах комплексні технологічні схеми, що включають операції хіміко-термічної обробки, очистки поверхні сталевих заготовок і одержання дифузійних покриттів із заданими властивостями.
О.Г. Зарубицький створив нову галузь високотемпературної електрохімії - піроелектрометалургію важких кольорових металів в іонних розплавах. Ним були запропоновані та розроблені принципово нові методи електрохімічного одержання чистих металів: катодне й катодно-анодне рафінування. Оригінальність і незвичайність нових способів полягає в тому, що метал який рафінується піддається катодній (а потім анодній) поляризації. У результаті протікання інтерметалідних процесів вибірково вилучають домішки при незначній витраті електроенергії, а основний метал не потерпає електрохімічних перетворень. Найкращі відомі аналоги, що раніше використовувались промисловістю, вимагають електрохімічного переносу основної маси металу, що очищується, (понад 95%) з анода на катод, що істотно збільшує питомі енерговитрати та обумовлює значну тривалість технологічної операції. Застосування нової (незвичайної з погляду електрохімії) технології дозволило скоротити тривалість хіміко- металургійного переділу та витрату електроенергії в 10-20 разів, одержати метал високої чистоти та селективно вилучити всі коштовні домішки в напівпродукти, придатні для наступної нетрудомісткої переробки.
О.Г. Зарубицьким вперше у світовій практиці впроваджені в промисловість високотемпературні електролізні установки для одержання та рафінування кольорових металів у розплавлених електролітах, що забезпечують високу продуктивність і чистоту металів, які виділяються, при низькій питомій витраті електроенергії та хімічних реактивів. Запропонований принципово новий підхід до реалізації процесів рафінування полівалентних металів. Звичайно, для одержання максимального ефекту при електролізі прагнуть досягти виходу за струмом близького до теоретичного (100%). Всупереч цим традиційним уявленням показано, що в деяких випадках найбільш оптимальний результат досягається в тому випадку, коли масообмін між електродами реалізується тільки примісними металами, а метал, що підлягає рафінуванню, не бере участь у масообміні. Цей ефект заснований на своєрідному використанні окислювально-відновних реакцій, що протікають в електрохімічному реакторі, і які дозволяють одержати високочистий метал при його мінімальних втратах. Розвиток теоретичних уявлень по електролізу гетерогенних і гідратованих розплавів дав можливість розробити ефективні технології, що забезпечують прискорення процесу та зменшення витрати електроенергії в 2-3 рази.
Встановлені та науково обґрунтовані закономірності електролізу суспензій інтерметалідів і оксидів в іонних розплавах, тонких шарів розплавлених сольових сумішей у пористій діафрагмі, гідратованих розплавів (які мають властивості як водних, так і високотемпературних електролітів).
В галузі високотемпературної електрохімії О.Г. Зарубицьким отримані наступні основні результати:
- створені фізико-хімічні основи розділення сплавів і одержання високочистих легкоплавких важких металів у розплавлених солях;
- розроблена теорію утворення і розкладу інтерметалічних сполук в іонних розплавах, електропереносу з катода на анод;
- вивчена термодинаміка та кінетика хімічних реакцій у розплавлених оксидних і сульфідних сумішах;
- розроблена теорія хімічної та електрохімічної фінішної обробки поверхні металів;
- досліджені механізм і кінетичні закономірності електродних процесів у численних галогенідних електролітах, рекомендованих для практичної реалізації.
О.Г. Зарубицький виконав також роботи, що представляють інтерес для загальної та неорганічної хімії:
- запропонував спіралевидну форму періодичної системи хімічних елементів;
- встановив раніше невідому закономірність, що висвітлює взаємозв'язок термодинамічних характеристик реакцій з послідовністю їхнього протікання;
- виявив та дослідив високотемпературні каталітичні реакції в гідроксидних і карбонатних розплавах;
- запропонував термодинамічне обґрунтування концентраційних областей існування субіонов і комплексів металів у високотемпературних електролітах.
О.Г. Зарубицьким запропонована класифікація електрохімічних методів рафінування (звичайне, катодне, анодне, катодно-анодне), що у наш час є загальновизнаною. При цьому ним розроблені теоретичні основи останніх трьох методів. Установлено критерії, що дозволяють раціонально вибирати той або інший спосіб рафінування, оперативно управляти ним, одержувати метали високої чистоти (індій, вісмут, свинець, срібло, олово, телур, галій, сурма й ін.).
О.Г. Зарубицьким зі співробітниками створена оригінальна апаратура для високотемпературних хіміко-металургійних процесів. Розроблено високопродуктивні діафрагменні електролізери, електролітичні ванни з біполярними електродами та тонкошаровими електролітами, пристрої для очищення лиття, одержання неметалів (водню, кремнію та ін.). Запропоновано склади робочих розплавів, у тому числі тонкошаровий і двошаровий електроліти, що мають високу рафінуючу здатність і виключають забрудненням атмосфери токсичними сполуками.
Істотний вклад також внесений у вивчення корозійної стійкості вогнетривів, металів і сплавів, які застосовують як конструкційні матеріали промислових установок для очищення та обробки чорних і кольорових металів у сольових розплавах. Практично всі ці розробки знайшли застосування на підприємствах кольорової металургії, машинобудування та хімічної промисловості.
О.Г. Зарубицьким запропонований прогресивний метод одержання водню (палива майбутнього) електролізом відпрацьованої водяної пари атомних електростанцій у гідратованих розплавах. Розроблений процес і апаратура забезпечують збільшення швидкості одержання водню в десятки разів у порівнянні з електролізом водних розчинів при скороченні витрати електроенергії на 15-20%.
Народногосподарське значення має також запропонований економічний метод одержання в іонних розплавах чистого аморфного порошку кремнію, що призначається для виготовлення сонячних батарей. Значний інтерес представляють розроблені та впроваджені в промисловість хімічні та електрохімічні технології переробки вторинної сировини, що містить рідкісні та розсіяні метали, такі, як індій, галій, вольфрам та ін.. Створено й освоєна прогресивна технологія вилучення вольфрамокобальтових сплавів і технічних алмазів з відпрацьованого бурового інструмента.
Характерною рисою розроблених О.Г. Зарубицьким комплексних хімічних технологій є те, що при їх впровадженні досягнута: значна економія електроенергії, металів, хімічних реагентів і трудових ресурсів, висока механізація й автоматизація процесів, одержання високоякісної продукції, ліквідація оборотних напівфабрикатів і технологічних відходів, поліпшення умов праці та культури виробництва. В результаті промислового освоєння нових екологічно чистих процесів замість раніше застосовуваних виключене забруднення довкілля такими токсичними речовинами: свинець, ртуть, хром, телур, сурма, ціаністий калій, тонкодисперсний кварцовий пил та ін.
Результати теоретичних і експериментальних досліджень Зарубицького О.Г. широко використані при розробці принципово нових технологій, які впроваджені більш ніж на 40 промислових підприємствах колишнього СРСР, України, країн СНД, забезпечують одержання значного техніко-економічного та природоохоронного ефекту.
За час роботи в інституті О. Г. Зарубицький пройшов шлях від інженера до заступника директора інституту з наукової роботи.
О. Г. Зарубицький плідно поєднував наукову діяльність із науково- організаційною роботою. Він був професором кафедри загальної хімії Українського транспортного університету, головою наукової ради НАН України по проблемі "Електрохімія”, головою спеціалізованої вченої ради при ІЗНХ НАН України, членом спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій при Національному технічному університеті "КПГ.
Найважливіші наукові досягнення Зарубицького О.Г. увійшли до складу підручників, навчальних посібників, а також приводяться в ряді монографій.
Визнанням заслуг Олега Григоровича Зарубицького було його обрання в березні 1985 р. членом-кореспондентом АН УРСР. За свої розробки неодноразово удостоювався нагород ВДНГ СРСР і ВПД УРСР. Він був нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР. Йому було присвоєно звання "Заслужений діяч науки й техніки України".
Помер Олег Григорович Зарубицький 29 грудня 2005 р., після важкої тривалої хвороби, не доживши півроку до свого 70-річчя.