Народився 30.12.1980 р. у Полтаві. Кандидат фізико-математичних наук (2008).
Закінчив фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002). У 2002—2008 рр. — інженер кафедри молекулярної фізики цього факультету. Від 2008 р. — в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України (науковий співробітник відділу квантової електроніки, з 2011 —2024 учений секретар Інституту). 09.04. 2008 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фіз.-мат. наук. 25.10. 2023 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фіз.-мат. наук. Від 02.05. 2024 р. директор Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України.
Наукові роботи стосуються дослідження впливу протиіонів іон-гідратної оболонки макромолекули ДНК на структуру й динаміку подвійної спіралі. Показав, що за певних умов протиіони разом з фосфатними групами остова макромолекули можуть формувати впорядковану динамічну структуру, подібну до ґратки іонного кристала (іон-фосфатну ґратку). Для опису динаміки іон-фосфатної ґратки ДНК розвинув спеціальний підхід, у рамках якого дослідив вплив протиіонів на конформаційні коливання подвійної спіралі. Передбачив існування специфічної моди іон-фосфатних коливань у низькочастотному діапазоні спектра (<200 см-1), яку згодом було спостережено експериментально в низькочастотних спектрах комбінаційного розсіювання водних розчинів Cs-ДНК. Для випадку іонів лужних металів показав, що зі збільшенням маси іона частота іон-фосфатних коливань зменшується так само, як і в іонних кристалах галогенідів лужних металів. Показав, що важкі іони, такі як Cs+ та Rb+, суттєво впливають на внутрішню динаміку ДНК, що може бути пов’язано з їхнім негативним біологічним впливом. Метод іон-фосфатної ґратки ДНК було також успішно застосовано для опису механізму формування ДНК-сольових комплексів, які після висушування розчину проявляються у вигляді текстур на поверхні плівок.