Народився 08.09.1946 р. у Києві. Доктор фізико-математичних наук (1993).
1969 року закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Від 1972 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (молодший науковий співробітник відділу квантової біофізики, з 1986 р. — старший науковий співробітник, з 1993 р. — провідний науковий співробітник відділу квантової електроніки). У 2008 р. обраний головним науковим співробітником. У 2004—2012 рр. читав курси лекцій з біофізики для студентів фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Наукові дослідження стосуються конформаційних перетворень макромолекул ДНК та полінуклеотидів. Розробив підхід до опису конформаційної механіки подвійної спіралі ДНК, побудував адекватні моделі конформаційних коливань та структурних перетворень макромолекули ДНК. Дав інтерпретацію низькочастотних коливальних спектрів (<200 см-1) полінуклеотидів і ДНК. Передбачив теоретично і підтвердив експериментально існування специфічної іонної моди в спектрі конформаційних коливань макромолекули ДНК, показав дестабілізаційну роль протиіонів важких металів у структуроутворенні подвійної спіралі. Висунув ідею конформаційного солітону в бістабільних макромолекулах, визначив умови наявності та можливі типи конформаційних солітонних збуджень у ланцюжкових молекулах типу ДНК, запропонував і обґрунтував солітонний механізм ефектів далекодії в напружених макромолекулах ДНК. Показав, що конформаційні солітони в статичному стані спостерігаються в реальних макромолекулярних комплексах як внутрішньоіндукована деформація. З’ясував, що механізм порогових деформацій ДНК зумовлений поліморфними властивостями макромолекули та кооперативністю структурних перетворень подвійної спіралі.
Голова Київського біофізичного товариства (від 1996). Віце-президент Українського біофізичного товариства (від 2011). Державна премія України в галузі науки і техніки (2008). Почесна грамота Президії НАН України (2006). Медаль «В пам’ять 1500-річчя Києва» (1982).