Спливає час – і з кожною хвилиною від сучасників віддаляються незабутні моменти особистих зустрічей та спілкування з абсолютно легендарною особистістю світового масштабу академіком Борисом Євгеновичем Патоном. Із кожним днем дедалі виразніше відчувається велич справ, реалізація яких була пов’язана з іменем цієї непересічної людини. Не винятком є й історія створення Інституту проблем міцності імені Г.С. Писаренка НАН України – провідної української наукової установи з дослідження міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах термосилового навантаження.
Науковий напрям Інституту зароджувався і формувався протягом 1950-х – 1960-х років, у період бурхливого розвитку науки й техніки, коли основну увагу було закцентовано саме на максимальному використанні ресурсу нових матеріалів з урахуванням реальних режимів силового й теплового навантаження відповідального обладнання. Біля джерел цього наукового напряму стояв ініціатор створення Інституту і його перший директор – академік Георгій Степанович Писаренко, який далекого 1952 року очолив сектор міцності лабораторії металокераміки і спеціальних сплавів Інституту чорної металургії Академії наук (АН) УРСР. Попри обмежені можливості виконання досліджень з питань міцності металокераміки і спеціальних сплавів, сектор міцності динамічно розвивався, а одержані результати вивчення нових матеріалів і сплавів дедалі частіше використовувались у промисловості. За короткий час у секторі було, зокрема, створено:
- унікальне експериментальне обладнання для дослідження міцності матеріалів за складного напруженого стану;
- газодинамічний стенд для вивчення несівної здатності теплозахисних покриттів літальних апаратів у газовому високотемпературному потоці (до 2000 ºС), а також стійкості газотурбінних лопаток за різких теплозмін;
- установку для визначення пружних характеристик матеріалів за високих температур (до 3000 ºС);
- серію установок для вивчення розсіювання енергії у матеріалах під час коливань.
Дослідження актуальних проблем міцності досягли доволі високого рівня і за деякими напрямами посіли лідерські позиції в СРСР. Це помітив президент АН СРСР академік Мстислав Всеволодович Келдиш, відвідавши лабораторії 1964 року. На засіданні Президії АН УРСР, присвяченому підбиттю підсумків свого перебування в АН УРСР, М.В. Келдиш відзначив актуальність тематичної спрямованості й високу практичну значущість робіт, виконуваних у секторі міцності. Ця висока оцінка спонукала порушити питання про перетворення сектору на самостійну наукову установу.
Згодом за рекомендацією Президії АН СРСР, за активної підтримки президента АН СРСР академіка М.В. Келдиша та президента АН УРСР академіка Б.Є. Патона і за рішенням Держкомітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки Рада Міністрів УРСР у червні 1966 року ухвалила постанову про створення Інституту проблем міцності в системі АН УРСР. Відповідно до постанови Президії АН УРСР сектор міцності, що його очолював Г.С. Писаренко, було виведено зі складу Інституту проблем матеріалознавства і створено на його базі Інститут проблем міцності, який з 1 жовтня 1966 року почав функціонувати як самостійна наукова установа. Вже після зведення лабораторних корпусів Інституту академіки М.В. Келдиш і Б.Є. Патон відвідували Інститут, директор якого академік Г.С. Писаренко знайомив гостей з останніми науковими досягненнями співробітників, проводив ознайомчі екскурсії лабораторіями, де розміщувалося створене в Інституті наукове обладнання та стенди, які згодом стануть національним надбанням України.
 Зліва направо: академіки Мстислав Келдиш, Борис Патон і Георгій Писаренко в Інституті проблем міцності (1969 рік) |
Варто зауважити, що 1962 року одночасно з обранням Б.Є. Патона Президентом АН УРСР академіка Г.С. Писаренка обрали до складу Президії АН УРСР. У своїй книзі «Спогади та роздуми» академік Г.С. Писаренко пише: «Роботами Інституту завжди цікавився і надавав незмінну підтримку президент нашої академії Б.Є. Патон. Наприклад, під час організації Інституту було збудовано два лабораторні корпуси, а у 70-ті роки – розширено робочі площі, особливо за рахунок введення в дію у 1977 р. нового корпусу площею понад 3,5 тис. м2 і кількох допоміжних лабораторій». Такі капітальні витрати на будівництво навряд чи були б можливі без підтримки Президії Академії наук і особисто її президента академіка Б.Є. Патона.
Постійна підтримка становлення й подальшого розвитку Інституту відображала глибоке розуміння Борисом Євгеновичем важливості для високотехнологічних галузей промисловості фундаментальних і прикладних досліджень, які виконувалися в Інституті й завдяки яким українська наука посідала у світі провідні позиції з питань дослідження міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах термосилового навантаження. Яскравим підтвердженням цього стало нагородження фундаментальної колективної монографії співробітників Інституту «Прочность материалов при високих температурах» («Міцність матеріалів за високих температур», 1966 р.) першою Державною премією УРСР в галузі науки і техніки. Приємно відзначити, що в ті далекі й непрості часи підтримка Інституту Б.Є. Патоном не обмежувалася науковими і науково-організаційними питаннями, а торкалася також облаштування побуту співробітників Інституту, розв’язання їхніх житлових проблем – саме завдяки рішенню Б.Є. Патона про передання Інститутові виділеного Академії наук майданчика для спорудження житлового будинку, в якому працівники установи отримали 60 квартир.
Після здобуття Україною незалежності в надзвичайно складні для української науки роки академік Б.Є. Патон продовжував усебічно підтримувати Інститут, сприяв оновленню та модернізації його експериментальної бази, допомагав налагоджувати співпрацю з провідними українськими підприємствами. Б.Є. Патон особисто доклався до створення в Інституті Центру колективного користування науковими приладами на базі випробувальної машини INSTRON-8802. Чимало інших академічних установ використовували обладнання цього Центру для власних досліджень і були задоволені високим рівнем і якістю робіт, що їх забезпечили працівники Інституту.
 Академік Борис Євгенович Патон на відкритті Центру колективного користування науковими приладами в Інституті проблем міцності імені Г.С. Писаренка НАН України (2006 рік). Екскурсію для гостей з Президії НАН України проводить академік Валерій Трохимович Трощенко (перший ліворуч) |
Б.Є. Патон неодноразово входив до складу оргкомітетів міжнародних науково-практичних конференцій, що їх організовував і проводив Інститут, зокрема міжнародної конференції «Оцінка і обґрунтування подовження ресурсу елементів конструкцій», особисто нагороджував або брав участь у церемоніях нагородження наукових співробітників Інституту державними й академічними нагородами.
 Академік Борис Євгенович Патон вручає державну нагороду академікові Валентину Володимировичу Матвєєву (1982 рік) |
 Науковці Інституту – лауреати Державної премії України – після вручення нагород (1997 рік) |
Борис Євгенович підтримав клопотання про присвоєння Інститутові імені ініціатора його створення, тож від жовтня 2002 року Інститут проблем міцності називається на честь академіка Георгія Степановича Писаренка.
 Академік Борис Патон на відкритті пам’ятного барельєфа академікові Георгію Писаренку (2003 рік) |
 Академік Борис Патон лишає запис у книзі відвідувачів меморіального кабінету академіка Георгія Писаренка (2005 рік) |
Відкриваючи ювілейну сесію Загальних зборів, яка відбулася 12 листопада 2010 року у Великому конференц-залі НАН України і присвячувалася 100-річчю від дня народження видатного українського вченого-механіка академіка НАН України Г.С. Писаренка, президент НАН України академік Б.Є. Патон зазначив, що багатогранність діяльності Георгія Степановича свідчить про масштабність його творчого мислення, високий інтелект, працьовитість: він створив наукову школу з міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах, заснував Інститут проблем міцності НАН України. Як підкреслив Б.Є. Патон, ідеї та задуми Георгія Степановича втілюють у життя його учні та колектив заснованого ним Інституту. На традиціях школи академіка Г.С. Писаренка і сьогодні виховуються нові покоління фахівців, які примножують науковий потенціал України.
За інформацією Інституту проблем міцності імені Г.С. Писаренка НАН України