21 січня 2019 року молодий учений-астрофізик, науковий співробітник відділу позагалактичної астрономії та астроінформатики Головної астрономічної обсерваторії НАН України кандидат фізико-математичних наук Анатолій Василенко виступив у Києві з науково-популярною лекцією «Колонізація Місяця: реальність та проблеми». Захід відвідали та поспілкувалися з лектором й журналісти щоденної всеукраїнської газети «День». За підсумками цього у свіжому числі видання (№13-14, 2019 р.) вийшла стаття.
«Місяць – це ресурсна база, дослідний полігон для перевірки відпрацьованих на Землі космічних технологій. Зворотний бік нашого супутника є вдалим місцем для розміщення телескопів ультрафіолетового діапазону або ж радіотелескопів, особливо довгого діапазону хвиль, адже земна іоносфера заважає прийому таких радіохвиль, до того ж на Місяці ми позбуваємось «фону» численних земних радіопередавачів. Також Місяць можна використовувати як величезну сонячну батарею. Таким чином низку виключно астрофізичних питань найкраще ми можемо дослідити саме на нашому супутнику. Висновок один — нам потрібно летіти до Місяця, бо це розвиток людини», – переконаний Анатолій Василенко.
Він також звернув увагу слухачів лекції на проблеми, з якими земляни можуть стикнутися при облаштування місячної бази. «Перша проблема при будівництві місячної бази – сонячна радіація, заряджені частинки сонячного вітру. Місяць не має магнітного поля, відповідно, нам треба захищатися від радіації. Перший варіант – створити штучне магнітне поле, але поки це далекі футуристичні плани, у настільки великих масштабах це тяжко. Другий варіант – «закопатися» під поверхню або побудувати товсте укриття, щоб воно поглинало заряджені частинки.
Друга проблема – метеорити. По суті відсутня атмосфера, тому немає динамічного спротиву для розігрівання і руйнування метеориту, як на Землі.
Труднощів додають перепади температури. У скафандрах астронавтів велике місце займала система терморегуляції, де циркулювала вода, а на поверхні вони були гарячі.
Ще астронавти жалілися, що оскільки реголіт дрібний, він забиває усі можливі щілини. Починаючи з «Аполлону-11», астронавти спали, не знімаючи скафандрів, а в наступних місіях у місячних модулях були наявні навіть спеціальні порохотяги для чистки скафандрів. Річ у тім, що коли астронавти не відчищали скафандр, реголіт починав літати по всьому місячному модулю, і це призводило до значного дискомфорту при диханні. Астронавти починали кашляти, з’являлись проблеми з легенями», – зазначив учений.
Більше про єдиний природний супутник нашої планети та перспективи людства колонізувати його читайте в повній версії: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/nashe-misce-na-misyaci.