21 липня 2020 року віцепрезидент Національної академії наук України, директор Інституту теоретичної фізики імені М.М. Боголюбова НАН України академік Анатолій Загородній у межах передвиборчої кампанії кандидатів на посаду Президента НАН України відвідав Інститут надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України.
Директор Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України академік Володимир Туркевич представив гостя учасникам зустрічі й надав йому слово для презентації виборчої програми.
У виступі академік Анатолій Загородній наголосив, що продовж усієї своєї історії Національна академія наук України посідала надзвичайно важливе місце в житті держави та суспільства, здійснювала науковий супровід економічного, соціального й культурного розвитку країни: «І з боку суспільства та держави існувало розуміння важливості науки, якого, на превеликий жаль, поменшало. Досить згадати, що у програмних доповідях останніх чотирьох президентів України слово «наука» не зустрічається взагалі, як і не згадується Академія наук. Відтак я вбачаю своє головне завдання у зміцненні репутації, піднесенні престижу та посиленні ролі Академії – як вищої національної наукової організації – в житті суспільства та держави».
 |
Академік Анатолій Загородній торкнувся також питання фінансування діяльності НАН України. Він, зокрема, констатував недотримання законодавчої норми, яка встановлює обсяг видатків на наукову сферу на рівні 1,7% ВВП. «Впровадженню розробок не сприяє і відсутність належного інноваційного клімату, – зазначив він. – Ще одна дуже дошкульна проблема – брак наукової молоді. Кількість молодих дослідників в Академії скорочується катастрофічними темпами і станом на 1 січня 2020 року становила лише 2200 осіб на тлі 18 тис. наукових працівників. Це дуже мало і це ставить під загрозу відтворення кадрового потенціалу Академії та її існування взагалі. Є також необхідність подальшого реформування внутрішнього життя Академії, вдосконалення її структури, переходу на новий рівень міжнародного наукового співробітництва. Нам багато чого потрібно змінити. Й, очевидно, такі зміни будуть, але вони не мають стати для Академії руйнівними, вони мають слугувати зростанню її авторитету й посиленню ролі. На мою думку, великих зусиль слід докласти також до збереження й розвитку наукових шкіл, які є надбанням Академії. Фундаментальні дослідження необхідно зосередити на напрямах, які перебувають у трендах світової науки, – ми маємо працювати на її передньому краї. Прикладні дослідження теж повинні бути представлені в Академії – їх необхідно спрямувати відповідно до встановлених державою пріоритетів. Слід підтримувати передусім дослідження, що виконуються за державним замовленням і за угодами з великими виробничими комплексами.
Важливою в Академії є сьогодні роль соціогуманітарних досліджень. Їх потрібно зосередити на супроводі економічного й соціального розвитку Української держави, а також вивченні історичних умов та особливостей її формування, висвітлення ролі історії, культури, релігії, мови й інших соціальних чинників. Крім того, Академія має бути взірцем, показувати приклад, як потрібно працювати в інтересах держави.
Наука повинна дуже оперативно реагувати на новопосталі виклики, серед останніх із них – пандемія COVID-19 і стихійні лиха у Карпатському регіоні. Академія, безумовно, і так відіграє активну роль у розв’язанні цих проблем. Створено робочу групу з протидії коронавірусній хворобі. Ця група, зокрема, складає прогнози розвитку пандемії на території нашої країни, якими послуговуються Уряд і Рада національної безпеки і оборони України. Академія активно залучена до подолання наслідків природних лих. Але цього, вочевидь, замало.
Поза сумнівом, необхідно розвивати міждисциплінарні дослідження. Академія має в цьому питанні великий досвід – у нас діють кілька програм міждисциплінарних досліджень. Водночас, їх варто посилювати фінансово й організаційно, щоб держава і суспільство отримували від цього більшу віддачу.
Ще один важливий крок – виважена оптимізація, реформування структури академічних наукових установ, відділень, мережі організацій дослідно-виробничої бази НАН України. За рекомендаціями Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, установи, які за результатами державної атестації отримали 3-й або 4-й рівень, мають бути реформовані або ліквідовані. Безумовно, Академія ці рекомендації виконуватиме. Проте до цього потрібно підійти вкрай виважено, виокремити найкращі підрозділи таких установ і потім інтегрувати їх з іншими установами, щоб Академія не втрачала свій потенціал. Усе має відбуватися прозоро та з максимально широким залученням громадськості.
Не менш важлива потреба, яка вже давно назріла, – це вичерпна інвентаризація та оцінка матеріальних активів і земельних ділянок, які перебувають у власності Академії. Очевидно, що наразі не всі з них використовуються ефективно. Якщо якісь активи не можуть бути використані – необхідно вирішувати питання про їх приватизацію або передачу державі. Але вкрай важливо, щоб кошти, отримані від приватизації, обов’язково залишалися в Академії та витрачалися на її розвиток.
Нам також потрібно обміркувати й реалізувати прозорий, об’єктивний, ефективний розподіл базового фінансування між установами. Всі виступають за те, щоб той, хто краще працює, отримував більше коштів, але на практиці фінансування не забезпечує нічого, крім виживання. Звісно, перерозподіл базового фінансування відбуватиметься не революційно, не за один рік, але вкрай важливо, щоб він враховував здобутки інститутів у попередні роки.
Академії слід посилювати комунікацію з вищими органами державної влади – передусім Урядом, профільними парламентськими комітетами, а також Офісом Президента України – для вирішення такого назрілого питання, як вдосконалення національного законодавства у науково-технічній сфері. Академія має відігравати першочергову роль у формуванні науково-технічної політики держави та сприятливого інноваційного клімату. Уже підготовлено кілька законопроєктів, спрямованих на поліпшення ситуації в галузі. Проте, повторюю, реалізувати наші ініціативи можливо лише завдяки активізації контактів з парламентаріями й урядовцями.
Тісна взаємодія з вищими органами державної влади потрібна, серед іншого, і для того, щоб забезпечити виконання чинної норми законодавства, яка встановлює обсяг фінансування науки та рівень заробітної плати науковців (нагадаю, він має вдвічі перевищувати рівень зарплати, середньої по промисловості), а також забезпечити стовідсоткову зайнятість у наукових установах НАН України.
Дуже важливо досягти кардинальних зрушень у розвитку дослідницької інфраструктури Академії. Очевидно, потрібно підтримувати центри колективного користування приладами. Можливо, варто було б відкрити спеціальну програму, щоб центри були зацікавлені у збільшенні кількості користувачів. Необхідно також збільшити фінансування на придбання нового вартісного обладнання і поповнювати ним не тільки центри колективного користування, а й парки окремих інститутів. Обладнання слід діставати всіма доступними шляхами. Скажімо, гранти НАТО дають можливість придбати пристойне наукове обладнання, але не передбачають оплати праці науковців, які на цьому обладнанні виконуватимуть дослідження. Тому ініціюватиму започаткування в Академії програми фінансової підтримки досліджень із застосуванням обладнання, отриманого завдяки міжнародній співпраці.
Водночас, Академії слід суттєво поліпшити наразі доволі слабку участь у використанні можливостей європейських дослідницьких інфраструктур. Але для проведення досліджень на європейських установках (у разі схваленні відповідної заявки) потрібно мати відрядження до тієї чи іншої країни Європи. Я би пропонував відкрити спеціальну програму фінансової підтримки наукових колективів, які отримали підтвердження важливості виконання своїх досліджень саме на об’єктах європейських дослідницьких інфраструктур, аби ці колективи повністю реалізували можливості, що перед ними відкрилися. Як приклад можу навести співпрацю Академії з Об’єднаним дослідницьким центром (Joint Research Center, JRC) Європейської Комісії. Ця структура відіграє приблизно ту ж роль, що й Національна академія наук України: JRC офіційно забезпечує науковий супровід усіх напрямів діяльності Єврокомісії. JRC належать 40 прекрасно обладнаних лабораторій, які працюють над широким спектром проблем – від боротьби з шахрайством у торгівлі та сільському господарстві до поховання ядерних відходів, від якості води до кібербезпеки. Між JRC та НАН України діє угода, за якою виконується два проєкти. Це дуже позитивний досвід.
Нагальною залишається проблема поповнення академічних інститутів науковою молоддю. Нинішньої чисельності молодих дослідників недостатньо для того, щоб наші установи могли стабільно розвиватись і мали майбутнє. Необхідно максимально використовувати всі можливості для залучення й підтримки наукової молоді. Зокрема, суттєво розширити комплексну програму зі створення молодіжних дослідницьких лабораторій і груп. Уже зараз творчий колектив із 4-5 молодих дослідників може подати заявку та виграти 1 млн грн на рік – на фінансування своїх досліджень. Цих коштів цілком достатньо, щоб забезпечити молодим людям пристойну зарплатню та можливість стажуватися за кордоном і брати участь у наукових заходах в інших країнах. Сьогодні в Академії працює лише 22 такі молодіжні дослідницькі колективи. Цього дуже мало. Тому, на мою думку, програму варто суттєво розширити – вдвічі, втричі, наскільки дозволять фінанси. Нвдзвичайно дошкульною і складно вирішуваною є проблема забезпечення молодих учених житлом. Головне тут – домогтися започаткування спеціальної державної програми з надання молодим дослідникам іпотеки з нульовим відсотком на придбання житла або часткового (30/70 чи навіть 50/50) відшкодування його вартості державою чи Академією. Без цього ми не зрушимося з місця. Потрібно також підтримувати контакти з університетами й активно працювати на залучення університетської молоді до академічних лав. Академія покладає певні надії на нещодавно створений Київський академічний університет (КАУ), в основі роботи якого – підготовка магістрів на базових кафедрах наукових установ НАН України (на сьогодні діють 7 таких кафедр). Університет є правонаступником Київського відділення МФТІ. Проте якщо раніше студенти проходили чотирирічний вишкіл у Москві, а потім поверталися на базові кафедри до Києва, то тепер існує домовленість із Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (КНУТШ), який і готує для КАУ бакалаврів в окремих групах (спеціально для цього було відкрито додаткові місця). Але до нашого університету можуть вступити не тільки випускники КНУТШ, а й випускники бакалаврату інших закладів вищої освіти. Навчання в магістратурі КАУ дуже тісно поєднується з науковою роботою. Це великий плюс і реальний зародок правдивого дослідницького університету.
Багато чого необхідно зробити для пожвавлення міжнародної співпраці Академії, зокрема відкрити спеціальні програми, щоб можна було повноцінно взаємодіяти в межах уже укладених (на рівні як окремих інститутів, так і Академії в цілому) угод і договорів із нашими іноземними партнерами, а також вчасно сплачувати членські внески до організацій, в яких Академія є офіційним представником України, і не бути там «бідними родичами». Загалом, без міжнародної співпраці нам дуже важко буде виконувати своє головне завдання – здійснення фундаментальних досліджень на світовому рівні.
Нарешті, потрібно ламати кригу байдужості суспільства і держави у ставленні до науки загалом і Академії зокрема, а для цього – більше інформувати людей про наші досягнення, дбати, щоб наша діяльність висвітлювалася на популярних Інтернет-ресурсах та в інших ЗМІ. Як один із заходів заохочення медійників до цієї роботи – пропоную заснувати премію для журналістів за найкращі публікації з наукової тематики.
Очевидно, те, що я пропоную, що записано у моїй виборчій програмі, жодним чином не може бути вичерпним, тож я хотів би розраховувати на критичні зауваження і пропозиції. Готовий брати їх до уваги, якщо ви довірите мені очолити Академію».
По завершенні презентації своєї виборчої програми академік Анатолій Загородній відповів на запитання присутніх. Обговорення стосувалося, зокрема: можливих механізмів перерозподілу базового фінансування між установами НАН України; принципів об’єднання/укрупнення наукових установ; конкурентних переваг КАУ в боротьбі за найкращих студентів, які обирають дослідницький фах; застосування в Академії технологій штучного інтелекту, машинного навчання, хмарних технологій; бюджетних запитів НАН України на поточний і наступні роки; покриття дефіциту фонду заробітної плати та внесення змін до тарифної сітки; конкурсів наукових проєктів; збереження автономного й самоврядного статусу Академії; подальшої демократизації внутрішньоакадемічного життя, а саме – децентралізації управління науковими установами та делегування частини функцій на нижчі структурні рівні тощо.
Відповідаючи на запитання вчених Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України, академік Анатолій Загородній повідомив, що при Президії НАН України буде створено Науково-технічну раду (постанова Президії НАН України з цього питання вже є), до складу якої мають увійти представники міністерств, що мають стосунок до науки і науково-технічного поступу (на рівні не нижче заступника міністра), та великих виробничих комплексів (на зразок ДП «КБ «Південне» імені М.К. Янгеля», ДП «Антонов», АТ «МОТОР СІЧ», АТ «Турбоатом»). «Це буде дуже потужна Рада і, сподіваюся, настільки авторитетна, що зможе доносити свої рішення і рекомендації до Уряду та інших органів влади і, в такий спосіб, впливати на формування науково-технічної політики», – зазначив віцепрезидент Академії.
Він також висловив свою принципову позицію щодо необхідності збереження самоврядного статусу НАН України як вищої наукової організації держави: «Час від часу порушується питання про те, що академічні установи слід перепідпорядкувати університетам, а сама Академія має залишитися клубом відомих учених із якимись не до кінця визначеними експертними функціями. Так вчинили в Грузії, Казахстані, Молдові. Наслідки плачевні. Типовий приклад – Грузія: від усесвітньо відомих Інституту математики й Інституту фізики, які раніше діяли в структурі Грузинської національної академії наук, на сьогодні, після передачі їх Тбіліському університетові, практично нічого не залишилося. У Росії було об’єднано три великі академії наук, а їхні інститути підпорядковано спершу новоствореному ФАНО [Федеральна агенція наукових організацій], а потім – тамтешньому Міністерству освіти і науки. У підсумку негативних наслідків виявилося більше, ніж позитивних. Тож за збереження нинішнього самоврядного статусу НАН України потрібно боротися всіма силами й на всіх рівнях».
За інформацією Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України
та Пресслужби НАН України