Молодша наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Тіна Пересунько у своєму інтерв’ю розповіла про турне українського хору Європою та Америками на зламі 1910–1920-х, на яке іноземна преса реагувала повідомленням «Яке щастя бути українцем!»; про Олександра Кошиця, який, окрім феноменального диригування і культурного менеджменту, проявив себе як дипломат, що переконував світ ще 100 років тому надати УНР озброєння; про гібридну війну, яку росіяни вели, видаючи наші народні пісні за свої та розмальовуючи російською лайкою українські афіші в Європі; про історію української боротьби за незалежність через культурну дипломатію.
Учена зазначила: «Ця історія дуже багатоаспектна. Роботи вистачить на десятиліття. На початку мені було принципово окреслити українську тяглість у сфері культурної дипломатії. Тепер хочу донести до суспільства той вир захоплень українською культурою, який був у західному світі сто років тому. А це тисячі відгуків у пресі, численні листи з університетів та музичних академій, композиторів, депутатів, міністрів, голів держав. Частково це робота над виправленням нашого комплексу меншовартості».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Локальна історія»