Президія Національної академії наук України, Секція фізико-технічних і математичних наук НАН України та Відділення математики НАН України з глибоким сумом сповіщають, що 15 травня 2024 року на 89-му році життя зупинилось серце видатного українського математика і механіка, засновника всесвітньо відомої математичної школи з нелінійних коливань рідини в рухомих резервуарах, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки академіка НАН України Івана Олександровича ЛУКОВСЬКОГО.
Іван Олександрович Луковський народився 24 вересня 1935 року в с. Косяківка Таращанського району Київської області в селянській родині.
Після закінчення механіко-математичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (1954-1959) і до кінця життя Іван Олександрович був співробітником Інституту математики НАН України, присвятивши йому більше 55 років своєї творчої та науково-організаційної праці.
І.О. Луковський стрімко почав свою наукову кар’єру. Протягом перших десяти років роботи захистивши дисертації кандидата (1963) та доктора (1969) фізико- математичних наук, у 1976 році очолив відділ динаміки та стійкості багатовимірних систем Інституту математики НАН України. Саме в ці роки він заснував унікальну на теренах колишнього Радянського союзу наукову школу аналітичних методів у нелінійних задачах про рух обмеженого об’єму рідини в баках. Ці методи було застосовано для розв’язування тривимірних задач динаміки ракет з рідинним паливом, що, за відсутності на той час відповідної обчислювальної техніки, було архіактуальною практичною проблемою. Найбільшу популярність аналітичні методи І.О. Луковського отримали протягом останніх п’ятнадцяти років, коли виявилося, що вони залишаються більш ніж конкурентоздатними відносно наявних пакетів програм, які використовуються сучасною обчислювальною технікою. Саме в ці роки у світову літературу увійшли такі поняття як модальна система Майлза—Луковського та формули Луковського для гідродінамічніх сил та моментів.
Багатогранний талант та енциклопедичні знання І.О. Луковського дозволили йому отримувати наукові результати в багатьох галузях теоретичної механіки, математичної фізики, диференціальних рівнянь, обчислювальної математики та теорії керувань. Зокрема, ним було створено математичну базу для аналітичних методів дослідження та побудови чисельно-аналітичних роз’язків нелінійних задач з вільною границею гіперболічного типу, узагальнено варіаційний формалізм Бейтмена—Люка, запропоновано унікальні високоточні методи розв’язування низки базових гідродинамічних крайових задач, створено теорію спектральних крайових задач з параметром в крайових умовах тощо. Займаючись останні десять років узагальненням так званого методу неконформних трансформацій Луковського, який було вперше запропоновано І.О. Луковським у 1975 для задачі про коливання рідини в баках складної геометрії, він зумів сформулювати загальні принципи раціонального вибору неортогональних криволінійних координат та запропонувати формули перетворення тривимірних несиметричних областей в області більш простої геометричної конфігурації. На цій основі нелінійні крайові задачі динаміки обмеженого об’єму рідини переформулювано у спеціальному тензорному вигляді та запропоновано відповідні варіаційні методи їх розв’язування.
Разом зі своїми учнями академік І.О. Луковський започаткував перспективний науковий напрям — нелінійну динаміку обмеженого об’єму рідини з вільною поверхнею в умовах вібраційних та акустичних полів. Перші роботи за цим напрямом майже на десять років випередили відповідні дослідження в закордонних наукових центрах. Було сформульовано нові типи крайових задач із вільними границями та пов’язані з цими задачами варіаційні постановки, побудовано наближені чисельно-аналітічні методи їх розв’язування. Вперше теоретично описано деякі фізичні феномени, які пов’язуються зі стійкістю вільної поверхні рідини в вібраційних полях, з втратою суцільності поверхні розділу рідина-газ, в земних умовах чи на борту космічної станції, з транспортуванням рідини в невагомості за допомогою сил акустичної природи. Зокрема, теоретично встановлено та обґрунтовано феномени перекиду та провалу рідини, які раніше було зафіксовано в експериментах, але багато років вони не знаходили свого теоретичного пояснення.
Невід’ємною частиною наукових здобутків академіка І.О. Луковського є ті, що пов’язуються із розвитком вітчизняного ракетобудування. Численні контакти із конструкторськими бюро, які очолювали академіки М.К. Янгель, В.Г. Сергеєв та інші видатні конструктори, цілеспрямований характер досліджень ученого в галузі механіки та математичної фізики дали змогу побудувати для вивчення проблем динаміки ракет ефективні математичні моделі у вигляді систем звичайних диференціальних рівнянь, що враховують взаємодію корпусу ракети з рідинним паливом. Створений на цій основі в Інституті математики НАН України атлас гідродинамічних коефіцієнтів рівнянь збуреного руху механічних систем (ракет, танкерів, транспортних літаків тощо), які містять значні маси рідини, широко застосовується в інженерній практиці провідних проєктно-конструкторських організацій.
Багато часу І.О. Луковський присвячує науково-організаційній роботі. З 1983 по 2015 він був заступником академіка-секретаря Відділення математики НАН України, в 1969-1988 роках працював заступником директора з наукової роботи Інституту математики НАН України, був членом Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки, Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки. Він був членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій Інституту математики НАН України, редколегії “Українського Математичного Журналу” та низки інших наукових часописів.
Результати фундаментальних досліджень І.О.Луковського з математичної фізики, теоретичної механіки та механіки твердих і деформівних тіл з порожнинами, частково заповненими рідиною, покладені в основу найважливіших досягнень вітчизняної науки і систематизовано в одинадцяти монографіях. У творчому доробку вченого понад 200 наукових статей. Багато наукових статей І.О. Луковського було надруковано в престижних журналах як результат міжнародної співпраці із ученими провідних наукових центрів Європи. Він був керівником декількох міжнародних проєктів, зокрема, очолював українську групу тринадцятирічного проєкту Німецького Дослідницького Товариства.
Серед учнів І.О. Луковського – 7 докторів (один з них академік НАН України) та 22 кандидати наук.
У 1984 його було обрано членом-кореспондентом, а у 2000 – академіком НАН України.
Наукові досягнення І.О. Луковського відзначено Державною премією УРСР у галузі науки і техніки, преміями НАН України ім. М.К. Янгеля, М.М. Крилова, М.М. Боголюбова, М.О. Лаврентьєва та М.В. Остроградського. Він нагороджений медаллю “За трудову доблесть”, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, орденом “За заслуги III ступеня”, а також численними відомчими відзнаками.
Прощання з академіком НАН України І.О. Луковським відбудеться об 11:00 17 травня 2024 року в Інституті математики НАН України.