Нещодавно на сторінках міжнародного громадсько-політичного тижневика «Дзеркало тижня» (випуск № 48, 15-20 грудня 2018 року) вийшла стаття директора Інституту економіки промисловості НАН України академіка Олександра Амоші та завідувача відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу цієї ж академічної установи кандидата технічних наук Данила Череватського «Химера беззбитковості шахт державного сектору».
Дослідження демонструє парадокс державного сектору вітчизняної вугільної промисловості: виробництво вугільної продукції на шахтах дедалі меншає, а обсяг витрат при цьому збільшується. І це – не наслідок інфляції: перерахунок витрат у долари за паритетом купівельної спроможності засвідчує, що зворотна залежність є закономірністю.
Автори доводять, що кризу у вугільній галузі ненавмисно посилює сама держава, періодично підвищуючи мінімальну заробітну плату в країні. На кожне підвищення мінімальної заробітної плати вугледобувне підприємство зобов’язане відреагувати підвищенням зарплати з коефіцієнтом 3,234 для персоналу, зайнятого на підземних роботах, і 1,514 – для робітників, які обслуговують комплекси поверхні шахт. Це випливає з галузевої угоди, укладеної між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості.
Оскільки підвищення мінімальної заробітної плати є невідворотним, варто або попрощатися з ілюзіями щодо беззбитковості шахт, або змінювати галузеву угоду.
Докладніше читайте за посиланням: https://dt.ua/energy_market/himera-bezzbitkovosti-derzhavnih-shaht-297024_.html
За інформацією Інституту економіки промисловості НАН України