Перегляд повідомлення

Учена зауважує: «Земля – не якісь там коштовності чи машини, це нерухоме майно і воно не могло нікуди подітися. Те, що землі нема на балансі, не означає, що вона “покинула” країну. Якщо втрачено 5 мільйонів гектарів землі на країну, то це по 200-250 тис. гектарів на область. Рух таких масивів не можна не бачити і не контролювати. Зазначена земля перейшла до фізичних осіб шляхом безоплатної приватизації двох гектарів землі відповідно до статті 121 Земельного Кодексу України, а також про те, що через відсутність обліку громадян, які скористалися правом безоплатної приватизації, одні люди одержували по одній ділянці, а інші – по десять. (...) Ми (співробітники Інституту економіки та прогнозування НАН України) з самого початку розпаювання угідь КСП (колективних сільськогосподарських підприємств, які прийшли на зміну колгоспам) відстоювали і надавали свої розробки щодо законодавчого унормування організації ринку сільськогосподарських земель в Україні адекватно з західноєвропейськими, північноамериканськими й іншими цивілізованими країнами. Наші бачення вирішення даної проблеми відомі з наукової літератури і ЗМІ. Я особисто працювала упродовж двадцяти років у п’яти робочих групах з даного питання. Однак усі пропозиції блокувалися представниками агропромислово-торгових корпорацій, оскільки їх не влаштовували загальноприйняті у цивілізованих країнах обмеження у користуванні землями сільськогосподарського призначення. Законодавча влада свою неспроможність легалізувати купівлю-продаж землі в інтересах селянства, сільського господарства і продовольчої незалежності України прикривала мораторієм. Ми завжди виступали за скасування мораторію, але після прийняття закону, адекватного з західноєвропейськими країнами. Віддаю належне теперішній Верховній Раді у тому, що такий акт з'явився. Але й цього разу наш законодавець не встояв проти тиску національних і транснаціональних компаній, і в Законі зафіксовано право на купівлю сільськогосподарських угідь юридичними особами – ні в країнах ЄС, ні в США, ні в Канаді й т.д. такої норми немає. Право на купівлю надається лише фізичній особі, яка працює у сільському господарстві, має відповідну професійну підготовку і живе у селі. (...) Закон обійшов обмеження в оренді угідь, тоді як у країнах, на які ми орієнтуємося, обмеження однакові – що на купівлю, що на оренду. Не хочу прогнозувати, але напрошується логічний висновок: якщо в закон, що стосується обігу земель сільськогосподарського призначення, не будуть внесені зміни, з урахуванням досвіду цивілізованих країн, – у вітчизняному землекористуванні буде ще більший хаос, ніж до зняття мораторію. У тому періоді маніпулювали двома гектарами, тепер підуть такі маніпуляції зі ста гектарами».

Любов Молдаван пояснила коли чекати в України цивілізований ринок сільгоспугідь, чи можливий в Україні американський досвід та як реалізується Указ Президента України про заходи щодо передачі земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності.

За інформацією агентства «Укрінформ»