Чи складно проводити перепис і чому? Хто ним має займатися? Якого часу, фінансів і людських ресурсів потребуватиме перепис населення України, запланований на 2023 рік? Чи залучатимуть для цього новітні інформаційні технології? Чому старіє і якими темпами скорочується українське населення? Чим спричинено статевий дисбаланс серед українців віком від 35-ти років? Чи можливо подолати демографічну кризу в нашій країні? Про все це в інтерв’ю телеканалам «ICTV» і «7 канал» та порталові «Телеграф» розповів заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України член-кореспондент НАН України Олександр Гладун.
 Член-кореспондент НАН України Олександр Гладун (джерело: ICTV – fakty.com.ua) |
Про демографічну ситуацію в Україні
«Українське суспільство стрімко старіє, тому що у нас вища, ніж в Європі, смертність, і нижча народжуваність. І за рахунок зменшення кількості народжень зростає частка осіб похилого віку, – говорить Олександр Гладун і зауважує: – Хоча на мапі Європи Україна насправді не така вже й стара країна. Наприклад, у нас осіб старше 60-ти років – приблизно 23%. А в Португалії, скажімо, ці ж 23% – це особи у віці 65 років і більше. Старіння населення – загальносвітовий процес. З одного боку, довше життя – це досягнення цивілізації, з іншого – виклик для держави, її економічної та пенсійної систем. Державна політика має спрямовуватися на збалансування продовження тривалості життя й економічних спроможностей держави.
Немає окремої демографічної політики, спрямованої на поліпшення демографічної ситуації, – є соціально-економічна політика, яка може сприяти поліпшенню демографічної ситуації. Більшість опитаних українців стверджують, що не можуть дозволити собі мати двох і більше дітей саме через економічні причини – низьку заробітну платню, відсутність власного житла і нерозвинену соціальну інфраструктуру (у деяких містах бракує дитсадків і гнучкої системи їхньої роботи). Змінилась і репродуктивна поведінка жінок: спочатку вони навчаються та роблять кар’єру, а вже потім створюють сім’ю і народжують дітей. Досягнувши певного рівня на роботі, жінка починає замислюватися про те, скількох дітей народжувати. Бо ризикує втратити і певну кількість років, і зарплатню, і здобутий статус.
Крім того, в Україні спостерігається статевий дисбаланс на користь жінок (у вікових групах старше 35-ти років): попри те, що в усіх країнах хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, поступово співвідношення змінюється через високу смертність чоловіків працездатного віку. По-перше, чоловіки більше працюють на небезпечних виробництвах, де вищі ризики травмуватись і померти. По-друге, чоловіки становлять три чверті загиблих у ДТП. По-третє, чоловіки скоюють значно більше самогубств, ніж жінки.
На скорочення українського населення впливає і пандемія, хоча остаточні оцінки можна буде дати лише по її завершенні. Ми зараз перебуваємо всередині процесу, але цифри вже свідчать про те, що пандемія робить свій внесок у смертність. У структурі причин смерті COVID-19 посідає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Слід враховувати також те, що під час пандемії люди помирають і з інших причин, бо лікарні не можуть надати своєчасну допомогу, а пацієнти не можуть дістатися до медичних пунктів. Це комплексна проблема. І доволі серйозна.
За нашими прогнозами, до кінця ХХІ століття населення України скоротиться до 22 мільйонів. І ми поки що не бачимо шляхів зупинення цього процесу. Він притаманний більшості країн Європи, які вирішують проблему за рахунок мігрантів. Скоріш за все, так буде й у нас. Україна цікавитиме мігрантів з азійських країн, Кавказу, колишніх республік Радянського Союзу. І за рахунок цього, можливо, вдасться стабілізувати чисельність населення. Поки немає передумов, аби зробити це за рахунок природного чинника».
Про всеукраїнський перепис населення 2023 року
«…перепис населення – це велика та відповідальна робота, найскладніша в органах статистики. Можливо, навіть у масштабах країни. Можна навіть прирівняти до виборів чи референдумів. Чому? Тому що залучено майже все населення України. <…> У 2001 році у сільській місцевості навантаження було 250 осіб, а у міській – 350 людей на одного переписувача. Це пов’язано з тим, що у сільській місцевості більші відстані між будівлями. Всього задіяли трохи менше, ніж 250 тис. переписувачів. Ви уявляєте, скільки це людей? Їх треба було навчити, як працювати. Їх набирали за місяць чи два, можливо, три. Але їх потрібно підготувати до відповідної роботи. <…> …перепис, який планується на 2023 рік, обійдеться орієнтовно у 6 млрд грн. Це залежить від того, якими будуть обладнання, технологічна схема та рівень заробітної плати через півтора-два роки».
За словами члена-кореспондента НАН України Олександра Гладуна, отримана за результатами всеукраїнського перепису населення інформація потрібна органам державного управління і науковцям: «Наш Інститут, наприклад, відповідає за прогнозування чисельності населення, і без нормальної бази, якою є перепис населення, ми не можемо прогнозувати розвиток демографічної ситуації, бо велика кількість соціальних інститутів залежить від статево-вікової структури населення. Скажімо, від прогнозованої кількості дітей у віці до 6-ти років залежатиме кількість вихователів у дитсадочках».
Більше дізнавайтеся з першоджерел: