21 грудня L’Oréal Україна оголосила імена трьох лауреаток, переможниць української премії L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці». Ними стали: докторка технічних наук Ірина Беспалова, кандидатка фізико-математичних наук Валентина Носенко та кандидатка фізико-математичних наук Ірина Сулим.
Премія проходить в Україні вже четвертий рік поспіль і є частиною глобальної програми L’Oréal-UNESCO «Для жінок у науці». Її мета – відзначити талановитих науковиць і заохотити жінок обирати наукові професії. «Wonderzine» Україна разом із L’Oréal Україна поговорили з переможницями про те, чим їх захопила наука, якими власними та світовими досягненнями вони пишаються та з якими стереотипами стикаються на кар’єрному шляху.
Провідна наукова співробітниця Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України, докторка технічних наук Ірина Беспалова розповіла про своє становлення як вченої, про досягнення в науковій галузі та про світове наукове відкриття, яке надихає: «(...) З 2009 до 2021 року пройшла шлях від молодшої наукової співробітниці до провідної. За цей час стала лауреаткою премії Президента України для молодих учених (2011), здобула дві стипендії: від Президента й іменну від Верховної Ради. Тому можна сказати, що у 2004 році я не просто дістала місце роботи за спеціальністю, а й щасливий білет на швидкісний поїзд, який має цікавий маршрут, і кінцева зупинка якого ще не визначена, а отже, все найцікавіше ще попереду! Я намагаюся від усього отримувати позитивні емоції та дивитися вперед широко розплющеними очима. Я пишаюся колективом, у якому працюю. У нас є сучасне бачення науково-дослідних пріоритетів, усебічна підтримка одне одного та взаємоповага. Вважаю, що моє найважливіше досягнення на цей час – захист докторської дисертації в 37 років. Мені пощастило не мати перепон на моєму науковому шляху. Світове наукове відкриття, яке надихає– це відкриття першої вакцини та розроблення нових способів вакцинації. Вакцини допомогли нам позбутися багатьох смертельних хвороб, знизити ймовірність розвитку деяких видів раку та врятувати мільйони життів».
Про науку в Україні учена зазначила наступне: «Я б хотіла змінити кілька речей. По-перше, ставлення держави до проблем науковців. По-друге, більше підтримувати сучасну молодь – вона дуже талановита та цілеспрямована! Зробити все можливе, щоб наукова молодь мала бажання та можливості розвивати науку вдома, в Україні».
Старша наукова співробітниця Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України кандидатка фізико-математичних наук Валентина Носенко розповіла наступне: «Я з династії науковців, тому з дитинства мою жагу до пізнання світу всіляко підтримували та стимулювали. (...) Свої перші наукові дослідження я робила в малесенькій, але потужній групі, що займалася ретроспективною дозиметрією. Під керівництвом наставників мені вдалося здобути хороші наукові результати. Завдяки цьому я, «жовтодзьобик», яка тільки-но закінчила 5 курс, отримала грант, щоби доповісти про результати на великій міжнародній конференції Biodose-2006.
(...) Серед наукових результатів найважливішими я вважаю запропоновані нами нові методи: структурної характеристики наночастинок у напівпровідниках; датування без визначення річної дози; метод розділення вкладів від g- та УФ-опромінення в ретроспективній ЕПР дозиметрії та датуванні, а також розроблення біосумісних покриттів і пояснення механізмів утворення радіаційних дефектів у гідроксилапатитах. А ще механізмів формування інтерфейсних бар’єрів у ZnO:Mn і багато іншого. У нас багато роботи! Чим мене цікавить моя діяльність? Можливістю пізнавати світ і додавати свої «цеглинки» до загальнолюдського пантеону науки».
Учена зазначила і про стереотипи щодо ролі жінок у науці: «На жаль, світ науки – це все ще світ чоловіків. Для того, щоб посісти, наприклад, одну й ту саму посаду, жінці треба бути на пів голови, або навіть на голову, вище за чоловіка за рівнем своїх досягнень. Мені пощастило, я працюю в групі, де стать не має значення, але коли мої інтереси виходять за межі групи, то доводиться стикатися з реальністю».
Старша наукова співробітниця Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка НАН Україникандидатка хімічних наук Ірина Сулим розповіла: «(...) З 2015 року працюю на посаді старшої наукової співробітниці в Лабораторії оксидних нанокомпозитів Інституту хімії поверхні ім. О. О. Чуйка НАН України. Тож наука посідає одне з найважливіших місць у моєму житті, вона стала моїм способом життя та мислення. Наука передусім – це можливість спілкуватися з неймовірними людьми: інтелектуалами, із широким світоглядом і багатим життєвим досвідом. Щобільше, наука – це мобільність, поїздки, зустрічі, конференції, різноманітні школи, тренінги, обмін знаннями та досягненнями. Наука – це творча професія, але водночас це кропітка праця, що потребує нескінченного терпіння та зусиль. Визнання та нагороди – незначна частина наукової діяльності, проте важлива. Особисто для мене найголовніше досягнення в житті – це улюблена професія, яка приносить задоволення, а також утримання балансу між роботою та родиною. Наука передусім – це можливість спілкуватися з неймовірними людьми: інтелектуалами, із широким світоглядом і багатим життєвим досвідом. Щобільше, наука – це мобільність, поїздки, зустрічі, конференції, різноманітні школи, тренінги, обмін знаннями та досягненнями».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією медійної платформи «Wonder»