У своїй статті для щоденної всеукраїнської газети «День» директор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Доктор історичних наук Георгій Папакін передбачає обриси майбутнього світу після перемоги України у несправедливій війні, розв’язаній проти нею путінською росією.
«Використовуючи... інструменти далекого XVIII ст. – грубу військову силу, брутальну дипломатію, неспровокований експансіонізм, Путін намагається «підняти Росію з колін», нав’язати сусіднім державам «руський мир». Але він забув, яке нині століття на дворі. Що в сучасному світі все вирішують не ресурси, а знання та технології. А ось з цим у сучасній Росії дуже серйозні проблеми, – пише автор. – Думаю, остання промова російського диктатора стане пророчою. Усе те, чого він боїться, що планував запобігти, здійсниться неодмінно. Занепад і розчленування Росії, втрата свого геополітичного місця, статус ізгоя, злидні населення – це і буде закономірним наслідком нинішніх дій божевільного російського правителя.
<...>
Але нам, українцям, слід думати про перемогу в цій війні. Вона неминуча попри всі труднощі. Вона вимагатиме великої жертовності від усього нашого народу. Проте це єдиний шлях, що веде до визначення гідної ролі України в новому глобальному світовому порядку.
<...>
...30 років незалежності не пройшли даремно. Нинішня Україна щодня доводить, що крізь кров свої захисників і мирних жителів, попіл розбитих міст і сіл вона впевнено і консолідовано (чи не вперше в історії!) йде до кращого майбутнього: свого і всього світу. Вона ціною надлюдських страждань і жахливих утрат відвойовує своє, не залежне від чиєїсь опінії, місце в новому світопорядку.
Ба більше, вона фактично і формує цей новий світопорядок.
<...>
Він має бути не одно- чи двополюсним. Він буде багатополюсним, і кожна держава незалежно від розмірів території, стану економіки, кількості війська матиме в ньому рівні права. Не має бути просто рівних і ще рівніших (наприклад, постійних членів Ради Безпеки ООН), яким сходило б з рук усе, навіть війна проти такого саме засновника ООН. Там буде верховенство права і демократії. А авторитарні режими автоматично перетворюються на ізгоїв, з якими заборонено мати справу. Нарешті не володіння природними ресурсами, а рівень демократії визначатиме місця у світовому товаристві. Де превалюватимуть не закони наживи і примітивної вигоди, а загального добра і підтримання демократії у всьому світі.
Україні випала велика честь уперше в історії зробити так, щоб увесь світ спромігся відкрити очі. Нарешті назвав речі своїми іменами. Агресора й терориста – агресором і терористом, а не стратегом, великим державним діячем, якого бояться всі. «Велику російську культури», від якої був у захваті весь світ – підручником з формування нелюдів без сумління, душі та моралі. І саму «Велику Росію» – покручем світової цивілізації, споконвічною азійською деспотією, лише тюнінговану під сучасну країну. Насправді ж вона ненавидить усіх, заздрить усім і намагається нав’язати всім свою злочинну точку зору.
Тому не можна ні на йоту знижувати напругу нашої боротьби. Саме від нас, і тільки від нас сьогодні залежить майбутнє всієї планети».
P.S. Авторка ілюстрації на обкладинці повідомлення – Беата Куркуль.