Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського веде свою історію з 1918 року, коли перший президент Української академії наук (УАН) академік В.І. Вернадський заснував у Києві Хімічну лабораторію як самостійну наукову установу і особисто керував її роботою (1918-1919 рр.). У 1920 р. Хімічну лабораторію очолив академік УАН В.О. Плотніков і у 1922 р. поєднав її зі своєю науково-дослідною кафедрою хімії Народного Комісаріату Освіти (НКО) при Київському політехнічному інституті. У 1929 р. ці два підрозділи створили Науково-дослідний інститут хімії НКО, який у 1931 р. ввійшов до складу Академії наук УРСР як Інститут хімії АН УРСР. В 1945 р. Інститут був перейменований в Інститут загальної та неорганічної хімії АН УРСР, а в 1993 р. отримав ім'я свого основоположника В.І.Вернадського.
Академік АН УРСР В.О. Плотніков очолював Інститут до 1941 р. Під час війни в евакуації у м. Уфі Інститутом хімії тимчасово керували академіки АН УРСР В.П. Яворський (1941-1942 рр.) та А.І. Кіпріанов (1942-1945 рр.). В повоєнні роки Інститут очолювали академіки АН УРСР А.В. Думанський (1946-1960 рр.), Ю.К. Делімарський (1960-1973 рр.), О.В. Городиський (1973-1992 рр.), С.В. Волков (1992-2016 рр.). З 2016 року директором Інституту обирається член-кореспондент НАН України В.І.Пехньо.
За роки існування Інститут став родоначальником 5 хімічних установ. У 1939 р. на базі сектору органічної хімії Інституту було організовано Інститут органічної хімії АН УРСР. У 1968 р. на основі секторів хімії води Інституту і колоїдної хімії створено Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР. У 1977 р. на базі лабораторій та дослідного заводу Інституту в м. Одесі було утворено Фізико-хімічний інститут АН УРСР, а в 1991 р. на основі Відділення сорбційних процесів був створений Інститут сорбції і проблем ендоекології НАН України. В 1994 р. відділення хімії іонних розплавів було реорганізовано у Міжвідомче відділення електрохімічної енергетики НАН України.
Зараз Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського Національної академії наук України є державною неприбутковою установою, основним науковим центром фундаментальних та прикладних досліджень в галузі неорганічної хімії; хімії твердого тіла; координаційної хімії; електрохімії та фізичної хімії розплавів, водних та неводних розчинів; переробки первинної та вторинної металосировини. На базі Інституту працюють Наукові ради Національної академії наук України з проблем неорганічної хімії та електрохімії, які координують всі дослідження в країні за цими напрямами. Основні наукові напрями діяльності: нові наукоємні функціональні неорганічні речовини, матеріали, покриття; електрохімія розплавлених, рідких, твердих електролітних і електродних систем; гетерогенна координаційна хімія; екологічний та «економічний» кругообіг металовмісних речовин. Інститут здійснює дослідження в галузі хімії твердого тіла, комплексних сполук, фізико-неорганічної хімії, електрохімії і фотоелектрохімії неметалічних систем, електрохімії розплавлених, рідких та твердих електролітних й електродних систем, електрокаталізу, електрохімії та технології неорганічних матеріалів. Розробляє та синтезує нові наукоємні функціональні неорганічні речовини та матеріали, макроциклічні сполуки, гібридних структури та комплексні сполуки.
Інститут плідно співпрацює з багатьма вітчизняними і зарубіжними університетами, академічними установами, іншими науковими центрами та виробничими об’єднаннями. Пріоритетними напрямами такого співробітництва, зокрема в рамках міжнародної наукової кооперації за програмами ГОРИЗОНТ 2020, НАТО «Наука заради миру та розвитку» тощо є: створення нових функціональних матеріалів для елементів і пристроїв, що використовуються у системах телекомунікацій та машинобудуванні, дослідження нових координаційних сполук та функціональних нанокомпозитів; розробка ресурсозберігаючих технологій для ефективної переробки металовмісних природних і техногенних речовин; розвиток способів керування електрофізичними і фотоелектро-хімічними параметрами композитних неорганічних та елементоорганічних систем тощо.
За роки діяльності ІЗНХ опубліковано (на початок 2019 р.) 174 монографії та понад 6400 статей в Україні та за кордоном, одержано близько 1400 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, окремі розробки запатентовано у країнах СНД, США, Німеччині, Канаді, Франції, Великій Британії, Швеції, Фінляндії, Болгарії, Бразилії, Японії, ПАР. В рамках проблемних рад НАН України проведено понад 140 наукових конференцій, семінарів, з'їздів, у тому числі 17 — міжнародного рівня, за участю відомих зарубіжних дослідників.
Сьогодні основна практична мета наукових розробок ІЗНХ ім. В.І. Вернадського НАН України — це створення високоефективних, екологічно безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій із включенням у виробничий процес вторинної сировини, що сприятиме зменшенню техногенного впливу на довкілля.