Історія створення інституту
Фактично дату започаткування інституту можна віднести до середини ХХ століття, коли бурхливий розвиток атомної техніки викликав гостру потребу в нових радіаційно-чутливих і радіаційно-стійких матеріалах. Тому у 1955 році у Харкові було створено Харківську філію Всесоюзного науково-дослідного інституту хімічних реактивів (ІРЕА). Успішна робота харківської філії призвела до її реорганізації на початку 1961 року до самостійної організації, яка отримала назву Всесоюзний інститут монокристалів, сцинтиляційних матеріалів і особливо чистих хімічних речовин.
Дослідження у “сцинтиляційному” напрямку були завжди пріоритетними в діяльності створеного інституту, про що свідчить його назва. Треба відмітити, що лабораторією №1 стала якраз лабораторія сцинтиляційних монокристалів. В міру розростання масштабів досліджень кількість наукових підрозділів, що займалися вивченням сцинтиляційних проблем, постійно зростала і це, в свою чергу, привело до утворення в кінці 90 – х у складі Інституту монокристалів науково – дослідного відділення лужногалоїдних кристалів (НДВ ЛГК). У 1995 році, під час перетворення Інституту монокристалів в однойменний концерн, відділення набуло прав юридичної особи, а в кінці 2002 р. — реорганізовано в самостійний Інститут сцинтиляційних матеріалів НАН України. Директором інституту було обрано академіка НАН України Гриньова Б.В. (на той час члена-кореспондента НАН України).