View message

11 вересня 2019 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України.

На початку зібрання академік Борис Патон вручив державні нагороди вченим НАН України, нещодавно відзначених указами Президента України та розпорядженнями Голови Верховної Ради України. Зокрема, Указами Президента України за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм  було нагороджено:

– орденом «За заслуги» І ступеня – директора Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України академіка Бориса Буркинського та директора Інституту проблем штучного інтелекту МОН України і НАН України члена-кореспондента НАН України Анатолія Шевченка;

– орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня – завідувача відділу Інституту загальної та неорганічної хімії імені В.І. Вернадського НАН України академіка НАН України Анатолія Білоуса.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки у галузі астрономії і фізики космосу, плідну науково-організаційну діяльність, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм Почесною грамотою Верховної Ради України нагороджено завідувача відділу Головної астрономічної обсерваторії НАН України кандидата фізико-математичних наук Михайла Медведського.

У засіданні взяв участь перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, народний депутат України, доктор юридичних наук, професор Олександр Лукашев. Перед засіданням відбулася його зустріч із Президентом НАН України академіком Борисом Патоном.

Звертаючись до присутніх на засіданні, Олександр Лукашев передусім подякував за можливість узяти участь у роботі Президії НАН України і розповісти про діяльність Комітету. Він поінформував, що наразі до складу Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій входять 13 народних депутатів (восьмеро з них представляють політичну партію «Слуга народу», двоє – політичну партію «Голос», по одному – політичні партії «Опозиційна платформа за життя», «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»» та «Європейська солідарність»; очолює Комітет народний депутат України Сергій Бабак). У структурі Комітету створено 6 підкомітетів: з питань раннього розвитку та дошкільної освіти; з питань загальної, середньої, інклюзивної освіти та освіти на тимчасово окупованих територіях; з питань професійно-технічної та фахової передвищої освіти; з питань вищої освіти; з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти; з питань науки та інновацій. Відповідно до розподілу обов’язків у Комітеті, за сфери науки й інноваційної діяльності відтепер відповідає народний депутат України Олександр Лукашев.

«Уже перші засідання Комітету засвідчили майже одностайність щодо цілей його роботи, – зауважив він. – За визначенням Прем’єр-міністра України Олексія Гончарука, освіта, наука, інновації, технології – це пріоритети, на яких Україна як держава має зосередитися і в які необхідно інвестувати». Сьогодні на розгляді Комітету перебуває 30 законопроєктів, зокрема Проєкт Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»», який у першому читанні схвалила Верховна Рада України VIII скликання: «Ми вже розпочали роботу над цим законопроєктом і тому розраховуємо на рекомендації та поради для його підготовки до другого читання. Від часу ухвалення нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» минуло вже майже 4 роки, але, на жаль, він не працює повноцінно, оскільки головною проблемою залишається неналежне фінансування науки: реальні нинішні показники – 0,16% ВВП (причому прогнозний показник фінансування Національної академії наук і національних галузевих академій наук України, які Міністерство фінансів України довело до відома Парламенту, є навіть на 5,1% меншим), натомість законодавець зобов’язує надавати фінансування на рівні 1,7% ВВП».

Олександр Лукашев також наголосив, що профільний комітет не підтримує ідеї щодо реорганізації структури вітчизняної академічної науки, зокрема щодо ліквідації національних галузевих академій наук, оскільки, як він підкреслив, це становить пряму загрозу українській науці, а надбання, отримані протягом десятиліть у межах національних галузевих академій наук, мають отримати подальший розвиток. На найвищому державному рівні Україна декларує пріоритетність освіти, науки та інновацій, а інфраструктура науки – це і є насамперед Національна академія наук і національні галузеві академії наук, – наголосив народний депутат. Крім того, питання розвитку науки та інновацій – це питання прогресу й утвердження позитивного іміджу нашої країни на міжнародній арені. «Хорошими сигналами слід вважати те, що найвище керівництво держави в особі Президента і Голови Верховної Ради вже провело зустрічі з керівництвом Національної академії наук. Тому ми маємо надію на те, що перспективи академічної науки в Україні будуть позитивними і в цьому напрямі відбудуться реальні зрушення», – підсумував Олександр Лукашев, насамкінець запевнивши, що профільний парламентський комітет зацікавлений у розвитку науки та вважає цей напрям роботи пріоритетним для себе, і висловивши від імені комітету сподівання на активну та плідну співпрацю з Національною академією наук України.

Було також заслухано й обговорено доповідь Президента Національного центру «Мала академія наук України» (МАН України) академіка Станіслава Довгого «Щодо стану та перспектив розвитку наукової освіти в Україні».

Доповідач зазначив, що МАН України проводить значну роботу з виявлення та підтримки обдарованих і талановитих дітей. Зараз на зміну традиційним освітнім методикам приходять новітні, які ґрунтуються на досягненнях науки та техніки. У розвинених країнах серед популярних підходів дедалі частіше говорять про наукову освіту як альтернативу для молодого покоління.

Практично в усіх країнах ініціатива вивчення та впровадження наукової освіти належить академіям наук. Сьогодні існує кілька міжнародних асоціацій, які об’єднують національні академії наук. Серед найбільш авторитетних – IAP (Міжнародна асоціація наукового партнерства) й ALLEA (Європейська федерація академій наук).

Важливу роль у науковому розвитку МАН України відіграє новий Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, де у статті 21 «Спеціалізована освіта» зазначено, що держава створює умови для залучення учнівської молоді до наукової та науково-технічної діяльності, в тому числі через систему закладів спеціалізованої освіти наукового профілю, зокрема МАН України, статус і засади діяльності якої визначаються Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Аналізуючи досвід розроблення та впровадження наукової освіти, ЮНЕСКО визнало МАН України безперечним лідером у цьому напрямі, а 39-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО ухвалила рішення про створення на базі МАН України Центру ЮНЕСКО з наукової освіти для творчих обдарованих дітей. У березні 2018 р. між Генеральним директором ЮНЕСКО та Урядом України було підписано Угоду про створення такого центру.

За час своєї діяльності Центр ЮНЕСКО МАН України суттєво розширив рамки міжнародного співробітництва, спрямованого на інтеграцію МАН України в європейський та світовий освітній простір. Встановлено партнерські зв’язки з понад 30-ма країнами світу (Німеччиною, Польщею, Францією, Чорногорією, Словаччиною, Мексикою, США, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Сінгапуром, Китаєм, Тунісом, Кенією, Казахстаном, Азербайджаном та ін.). Протягом 2018–2019 рр. учні МАН України взяли участь у таких міжнародних заходах, як Міжнародна наукова виставка MILSET (MILSET Expo Sciences Europe, Польща); Міжнародна конференція молодих дослідників «ICYS» (Сербія); Європейський конкурс молодих учених «EUCYS»; Міжнародна олімпіада з філософії (Італія); Міжнародний конкурс «GENIUS Olympiad» (США); Міжнародний науковий фестиваль I-FEST (International Festival of Engineering, Science and Technology); Міжнародний фестиваль інженерії, науки та технологій (Туніс); Міжнародна школа «Teenager Maker Camp & Teacher Workshop» (Китай); Міжнародний конкурс наукових проектів INSPO (Туреччина); Науково-освітня виставка-конкурс у галузі технічних наук та енергетики OKSEF (Туреччина); Міжнародна олімпіада з креативності (Destination Imagination, США) тощо. Щорічно учні й педагоги МАН України проходять навчання у провідних наукових лабораторіях світу – CERN (Женева), X-Lab (Ґетінґен), NASA (Г’юстон), Argon (Чикаго) тощо.

У більшості розвинених країн світу інтенсивно розвиваються новітні методи музейної педагогіки. Традиційні музеї з їхніми закритими експозиціями вже не відповідають вимогам сучасного відвідувача, особливо молоді. Водночас, великої популярності набувають центри науки – освітні простори, де в інтерактивній і доступній формі демонструються наукові здобутки людства. Саме ці ідеї МАН України впровадила в Музеї науки, який розміщуватиметься в будинку Державної наукової установи «Український інститут науково-технічної експертизи та інформації». Особливістю Музею науки МАН України є поєднання експозиційних просторів із мережею пов’язаних наукових лабораторій. Музей матиме майже 20 науково-навчальних лабораторій, найзначущими серед яких є лабораторії: геоінформаційних систем та дистанційного зондування Землі; океанографічних досліджень; квантових наноматеріалів; програмування роботів; конструювання роботів; альтернативних джерел енергії та сталого розвитку; мала нобелівська лабораторія тощо. Тематика експозицій тісно поєднується з напрямами науково-навчальних лабораторій, які функціонуватимуть під патронатом галузевих інституцій НАН України.

У 2019 р. з ініціативи Центру ЮНЕСКО МАН України Секретаріат ЮНЕСКО погодив заявку щодо створення кафедри ЮНЕСКО з наукової освіти у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Серед основних завдань кафедри – створення й налагодження міжуніверситетської мережі співробітництва під егідою ЮНЕСКО, підготовка та перепідготовка українських педагогів, здатних реалізовувати принципи наукової освіти, формування банку даних із проблем наукової освіти, організація міжнародних конференцій і круглих столів під егідою ЮНЕСКО.

У 2019 р. МАН України ініціювала започаткування журналу «Теорія та практика наукової освіти» (Theory and Practice of Science Education) з метою поширення на міжнародному рівні власного досвіду впровадження наукової освіти у викладацьку практику, а також для створення дискусійного майданчика з обґрунтування сучасних методик у галузі наукової освіти. Журнал видається англійською мовою відповідно до стандартів міжнародних наукових журналів та є єдиним в Україні журналом із наукової освіти. Крім вітчизняних науковців, членами редколегії та авторами є відомі зарубіжні дослідники в галузі наукової освіти, експерти ЮНЕСКО й інші.

Спільно з Державною науковою установою «Київський академічний університет» МАН України створює Київський Малий академічний університет, який матиме у своєму складі близько 20 наукових лабораторій, тісно пов’язаних з експозиціями Музею науки МАН України – такими, як лабораторії фізики високих енергій; астрономії; математики та математичного моделювання; сталого розвитку; лабораторія робототехніки.

В обговоренні доповіді академіка Станіслава Довгого виступили директор Київського академічного університету член-кореспондент НАН України Олександр Кордюк, директор Інституту обдарованої дитини Національної академії педагогічних наук (НАПН) України кандидат філософських наук Максим Гальченко, президент НАПН України академік НАПН України та НАН України Василь Кремень, перший віцепрезидент НАН України академік Володимир Горбулін, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академік Сергій Комісаренко.

Далі троє молодих учених Академії виступили з науковими повідомленнями. Про «Моделювання гравітаційних течій в океанах та внутрішніх водоймах» доповіла старший науковий співробітник відділу математичного моделювання морських і річкових систем Інституту проблем математичних машин і систем НАН України доктор фізико-математичних наук Катерина Терлецька.

У своєму виступі вона розглянула актуальні задачі океанографії, пов’язані зі стратифікованими течіями, для яких важливими є негідростатичні ефекти. Це означає, що в досліджуваних процесах характерні горизонтальні масштаби, співрозмірні з вертикальними, та вертикальні швидкості є суттєвими. Учена розповіла про такі стратифіковані течії, як гравітаційні потоки на континентальному схилі біля Антарктичного півострова, де розташовується українська антарктична станція «Академік Вернадський», плавучі струменеві течії, генерація та розповсюдження внутрішніх хвиль у морях і океанах та їхній вплив на перемішування в шельфових зонах, дослідження трансформації внутрішніх сейш в озерах.

Із теми «Плазмонні моно- та біметалічні наночастинки золота та срібла як перспективні засоби комплексної терапії онкозахворювань» виступила старший науковий співробітник лабораторії фотоніки Інституту хімії поверхні імені О.О. Чуйка НАН України кандидат хімічних наук Юлія Муха.

У своєму науковому повідомленні вона виклала ідею створення нового комплексного препарату для терапії онкологічних захворювань, основою якого є наночастинки благородних металів, і розповіла про власні напрацювання за цим напрямом.

Комплексний препарат має три складові:

1) нанорозмірне золото/срібло з біосумісним стабілізатором у вигляді амінокислоти триптофану;

2) магнітне ядро оксиду заліза (магнетиту);

3) асоційовані наночастинки зі «спареними» плазмонами.

Це дозволить знизити токсичність наночастинок металу за рахунок незамінної амінокислоти, цілеспрямовано транспортувати їх за допомогою магнітного поля й опромінювати розроблений препарат нешкідливим інфрачервоним світлом, використовуючи ефект гіпертермії, позбуваючись таким чином побічних ефектів хіміо- та радіотерапії.

У межах доповіді було продемонстровано результати біохімічних експериментів і показано перевагу амінокислоти триптофану як біфункціонального агента над звичними відновником та стабілізаторами у вигляді поверхнево-активних речовин для зниження токсичності препарату. Показано, що трансформація триптофану при утворенні наночастинок проходить кінуреніновим шляхом, подібно до перетворення амінокислоти в організмі людини.

Запропоновано експериментальний підхід для одержання низки стабільних біосумісних моно- та біметалічних наночастинок золота/срібла з різним вмістом металів типу сплав і типу ядро-оболонка. Продемонстровано залежність оптичних властивостей колоїдних розчинів, а саме смуги локалізованого поверхневого плазмонного резонансу золота/срібла від складу наночастинок. Продемонстровано можливість концентрування колоїдних розчинів наночастинок до вмісту металу 0,4-0,8 мг/мл за допомогою полімерів – таких, як полівінілпіролідон, полівініловий спирт або плюронік – для їх успішного використання у біологічних експериментах.

Одержано магнітокеровані плазмонні наночастинки, які містять оболонку благородного металу навколо магнітного ядра оксиду заліза. Такі частинки мають оптичні властивості, притаманні наночастинкам індивідуальних металів (зберігають смугу плазмонного резонансу в спектрах поглинання), та реагують на магніт.

Показано можливість направленої асоціації наночастинок для їх адаптації до поглинання в довгохвильовій, що уможливлює застосування інфрачервоного світла для локального розігріву (ефект гіпертермії у терапії онкозахворювань).

Запропоновано фотохімічний підхід для керування оптичними властивостями наночастинок. Для цього використано установку, котра дає змогу підібрати джерело точкового впливу на об’єкт залежно від його спектральних характеристик. При цьому на морфологію утворених частинок (тобто і на їхні оптичні властивості) можна впливати, змінюючи інтенсивність і тривалість опромінення.

Описаний у повідомленні підхід уможливить не лише створенні препарату для комплексної терапії онкозахворювань, а й поглиблення фундаментальних знань за таким новим напрямом, як плазмоніка.

Науковий співробітник відділу соціально-політичної історії Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України кандидат політичних наук Аліна Ясінська розповіла про «Питання електоральної невизначеності громадян України в контексті досвіду європейських країн».

В умовах демократичного розвитку країни вибори є центральним інститутом, через який громадяни реалізують власне виборче право. Оскільки результати виборів безпосередньо залежать від електоральної поведінки громадянина, важливим є дослідження різних її форм і проявів. Крізь призму поведінки виборця аналізують електоральну активність, явку громадян на вибори, виборчий абсентеїзм. У контексті електоральної поведінки варто досліджувати і явище електоральної невизначеності.

Категорія людей, які мають сумніви щодо майбутнього вибору, існувала завжди, тобто електоральна невизначеність громадян не є новим різновидом поведінки. Щоправда, в умовах глобалізації та демократизації вона набула нового забарвлення. Громадянин демократичної країни, піддаючись впливові різноманітних чинників, абсолютно незалежно намагається окреслити свої майбутні політичні преференції, виходячи з плюралізму, запропонованого демократичною системою. Це свідчить про те, що електоральна невизначеність стала обов’язковим елементом демократичного суспільства. 

Для критичного аналізу явища електоральної невизначеності було обрано дві країни – Францію та Польщу. Їх важко порівнювати за спільними критеріями, оскільки вони досить різні за основними характеристиками, але мають певний зв’язок поміж собою, а їхній досвід могла б урахувати Україна.

Для обох країн є характерною електоральна невизначеність. Із нею стикається й українське суспільство. Тому на основі проведеного дослідження й отриманих висновків, враховуючи ментальну спільність та історичне минуле, географічну близькість України з Польщею, а також беручи до уваги досвід Франції як класичної моделі «старої демократії» в регулюванні державних процесів, метою дослідження є виокремлення найдієвіших шляхів подолання електоральної невизначеності та виборчої пасивності громадян в Україні, спираючись на праці П. Лазарсфельда, Б. Берельсона, Х. Годе, С. Ліпсета, С. Роккана, М. Фіоріни; французьких дослідників П. Брешона, С. Браконьєра, А. Мюксель, П. Періно; польських дослідників В. Цваліни, А. Фалковського, М. Чешніка, Л. Качмарек, А. Турської-Кави, М. Кольчинського; українських науковців Є. Куценко, О. Вишняка, Л. Кочубей, І. Поліщук, Ю. Останця, В. Бунь, Н. Ротар та ін.

Проблема електоральної невизначеності існує у двох вимірах. З одного боку, наявність невизначених орієнтацій у громадян, а з іншого − відсутність у них бажання озвучувати вже сформовані преференції в передвиборчих опитуваннях. Це, у свою чергу, породжує своєрідну невизначеність у прогнозуванні результатів виборів. Слід зазначити, що частина невизначеного електорату все ж таки бере участь у виборах і їхнє рішення в кінцевому підсумку може бути вирішальним.

Немає чітко сформованого визначення «електоральної невизначеності». Невизначені виборці характеризуються як особи з низьким рівнем освіти, слабкими політичними уподобаннями, а також меншою зацікавленістю в політиці. Невизначеність також пов’язана з демографією: жінки та молодь здебільшого приймають рішення на пізніх стадіях передвиборчої кампанії. Проте вплив на виборця, який вагається, можуть здійснювати не лише особистісні якості, а й конкретні умови, за яких відбувалася передвиборча кампанія.

 Під електоральною невизначеністю авторка дослідження розуміє стан громадянина, за якого він, будучи наділений виборчим правом для здійснення конвенціальної участі та з урахуванням впливу різноманітних чинників і факторів, не має чітко сформованих політичних преференцій, аби зробити вибір у конкретно визначений період часу. З’ясовано, що електоральна невизначеність стосується не тільки аспекту «за кого проголосує виборець», але також торкається питання «чи візьме особа участь у виборах взагалі». З цього випливає, що електоральну невизначеність можна трактувати як індикатор виборчого абсентеїзму, а електорально невизначеного виборця варто розглядати як стратегічно важливий сегмент виборчого ринку.

На основі аналізу президентських і парламентських виборчих кампаній 2000–2015 рр. учена дійшла висновку, що на формування виборчих преференцій французьких громадян, окрім інших чинників, значно впливають складність і неоднозначність виборчого законодавства, особливості перебігу виборчої кампанії, програмні положення політичної сили та харизматичний образ кандидата.

Аналіз специфіки електоральної поведінки польських громадян дозволяє стверджувати, що для поляків властивий значно вищий рівень абсентеїзму, ніж для французів, навіть на президентських виборах, які відвідує більшість поляків. На початку нового тисячоліття президентським і парламентським виборчим кампаніям передували політичні й економічні кризи, що виливалось у демонстрації, протести, які також мали безпосередній вплив на електоральну поведінку населення. Кожна з досліджених виборчих кампаній несла в собі нові виклики та зміни, що безпосередньо позначалося на виборчих преференціях населення. У польському суспільстві вдалося прослідкувати зниження рівня зацікавленості виборами, що може сигналізувати про недовіру до нього як демократичного інституту.

Проте є яскрава тенденція зростання інтересу поляків до нових політичних сил і постатей, особливо тих, чиї виборчі кампанії вирізняються динамікою та яскравістю. На думку авторки дослідження, це свідчить про те, що поляків не влаштовує стан країни, тож вони перебувають у пошуку своєї ідеальної моделі організації державної влади.

Дослідження українського електорату свідчить про те, що проблема електоральної невизначеності громадян стає дедалі актуальнішою. Україна проголошує демократичні принципи розвитку, що передбачає плюралізм і наявність категорії невизначеного населення, проте, з іншого боку, у нас досить нестабільна ситуація, що не сприяє розвитку довіри, електоральної активності та провокує зростання рівня невизначеності. Українська виборча система потребує кардинальних змін, і досвід Франції та Польщі тут є корисним.

Насамкінець учасники засідання розглянули низку кадрових і поточних питань.

Додатково про цей захід дізнавайтеся з пресрелізу в розділі «Засідання Президії НАН України» офіційного вебсайту Академії.

Фото: Пресслужба НАН України