View message

4 грудня 2019 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України.

Учасники зібрання заслухали й обговорили дві доповіді.

З питання «Про результати виконання цільової комплексної науково-технічної програми НАН України «Дослідження і розробки з проблем підвищення обороноздатності і безпеки держави»» виступив перший віцепрезидент НАН України академік Володимир Горбулін.

Протягом виконання програми установи НАН України отримали вагомі науково-технічні та практичні результати, які сприяли реалізації окремих завдань розвитку технологій у сфері виробництва озброєння та військової техніки, а також поглибленню науково-технічного співробітництва Національної академії наук України з Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та Державним концерном «Укроборонпром».

Цільову науково-технічну програму НАН України «Дослідження і розробки з проблем підвищення обороноздатності і безпеки держави» було започатковано постановою Президії НАН України від 25 лютого 2015 р. № 51 (зі змінами) для активізації виконання установами НАН України робіт в інтересах підвищення обороноздатності і безпеки держави.

Головною метою Програми було виконання науково-дослідних робіт НАН України для отримання результатів, впровадження яких на підприємствах оборонно-промислового комплексу України мало сприяти підвищенню обороноздатності держави та її безпеки.

Протягом 2015–2019 рр. за Програмою виконано понад 100 робіт. Загалом роботи установ НАН України спрямовувалися на створення інноваційних або імпортозаміщувальних технологій, нових видів матеріалів і покриттів із заданими фізико-хімічними або медико-біологічними властивостями, інформаційних та програмних систем тощо.

Деякі з розробок установ НАН України, виконаних за Програмою, вже впроваджено, інші − перебувають на стадії впровадження на підприємствах оборонно-промислового комплексу або проходять випробування.

Результати досліджень, отримані установами НАН України за Програмою, було представлено на двох спеціалізованих виставках «Наука − обороні та безпеці держави», що проводились Національною академією наук України за участі Державного концерну «Укроборонпром» та Міністерства оборони України 18–20 жовтня 2016 року у виставковому центрі «КиївЕкспоПлаза» та 6–7 грудня 2018 року в Експоцентрі «Наука» у рамках Ювілейної виставки наукових і науково-технічних досягнень учених НАН України, присвяченої 100-річчю Академії.

Виконання Програми сприяло підписанню Національною академією наук України протягом 2016–2017 років низки угод і прийняттю спільних рішень про науково-технічне співробітництво з Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України та Державним концерном «Укроборонпром».

В обговоренні доповіді академіка Володимира Горбуліна взяли участь начальний Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, генерал-майор, доктор технічних наук Ігор Чепков, начальник управління науково-технічного розвитку Департаменту планування виробництва, науково-технічного розвитку та державного оборонного замовлення Державного концерну «Укроборонпром» Володимир Фіненко, генеральний конструктор – генеральний директор Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч»» Олег Коростельов, директор – головний конструктор Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» член-кореспондент НАН України Микола Лихоліт, директор Інституту проблем реєстрації інформації НАН України академік Вячеслав Петров, а також голова Північно-Східного наукового центру НАН України і МОН України, генеральний директор Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» НАН України академік Володимир Семиноженко, генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України академік Микола Шульга, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України академік Ярослав Яцків, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік Валерій Геєць.

Заключне слово взяв перший віцепрезидент НАН України академік Володимир Горбулін.

За підсумками обговорення Президія НАН України затвердила Концепцію Цільової науково-технічної програми оборонних досліджень НАН України на 2020-2024 роки, Положення про Координаційну раду цієї програми та склад Координаційної ради, а також Положення про порядок конкурсного відбору та виконання установами НАН України робіт за Цільовою науково-технічною програмою оборонних досліджень НАН України на 2020-2024 роки.

Доповідь «Колекція Стародавнього Єгипту у зібранні Одеського археологічного музею НАН України» виголосив директор Одеського археологічного музею НАН України доктор історичних наук Ігор Бруяко.

На тлі багатьох колекцій старожитностей, що зберігаються в наукових установах і музейних закладах України, колекція Стародавнього Єгипту є унікальним явищем, який не має вітчизняних аналогів. Стародавній Єгипет – одна з перших світових цивілізацій, наукове вивчення якої перебувало у пріоритеті європейських істориків та археологів від початку ХІХ століття. Саме в цей час, у 1830-ті роки, бере початок історія формування колекції давньоєгипетських старожитностей в Одеському міському музеї (нині – Одеський археологічний музей НАН України). Основою цієї колекції стало зібрання давньоєгипетських пам’ятників, подарованих музею його першим директором І.П. Бларамбергом (1825–1831). Процес інтенсивного накопичення колекції тривав протягом століття. У 1894 році до Одеси було доправлено 6 ящиків із єгипетськими старожитностями, в яких містилося 5  саркофагів і 49 «дрібних речей». Остаточного вигляду колекція набула в середині ХХ століття, зокрема 1959 року, коли з Київського державного історичного музею до Одеського археологічного музею було передано 4 саркофаги.

Колекція давньоєгипетських пам’яток Одеського археологічного музею НАН України – найбільша в сучасній Україні. За кількістю експонатів та їхнім розмаїттям вона значно перевищує всі інші українські зібрання старожитностей Стародавнього Єгипту. Колекція нараховує понад 800 єгипетських артефактів (саркофаги, мумії, стели, ушебті, дрібна пластика, канопи, скарабеї, амулети, фрагменти папірусів тощо). Крім цього, поважним є й сам вік зібрання, оскільки Одеський міський (згодом – археологічний) музей було відкрито ще 1825 року.

У 1826 р. І.П. Бларамберг передав до музею свою колекцію, серед якої було 5 поховальних стел.

Згодом, у 1843 році, Клот-бей, начальник медичної служби Єгипту середини ХІХ століття, передав до музею один фрагмент декорації стіни; учасники місії з дослідження можливих засобів очищення предметів від вірусу чуми – лікарі М.І. Врачко й А.А. Уманець – у 1843 році передали до музею ще 3 стели.

1923 року музей поповнився низкою старожитностей, зібраних у Єгипті  ще в першій половині ХІХ ст. А.О. Рафаловичем,  відомим лікарем та професором Ришельєвського ліцею. Праця А.О. Рафаловича «Путешествие по Нижнему Египту и внутренним областям Дельты», видана 1950 року, досі не втратила наукового значення. До складу фонду Рафаловича входило понад 100 артефактів – амулетів, предметів дрібної пластики, решток рослин та інших знахідок, у тому числі: Голова Аммона (VII ст. до н.е.); Підголівник. Дерево (Нове царство, середина ІІ тис. до н.е.); Чаша з алебастру (Древнє царство, III тис. до н.е.); Статуетка цариці. Дерево (І ст. до н.е.); Посудини з хлористого сланцю й алебастру (Середнє царство, XII династія, XX – початок XVIII ст. до н.е.).

Сьогодні колекція має статус раритетної. Попри відносно невелику (порівняно зі світовими скарбницями надбання цивілізації Стародавнього Єгипту) кількість (1300 одиниць), зібрання музею має всі ознаки цілісної та репрезентативної наукової колекції. По-перше, вона охоплює більшість сфер повсякденної життєдіяльності відповідного давнього суспільства у широкому хронологічному діапазоні (що стосується Єгипту, то це часовий проміжок це відрізок ІІІ – І тис. до н.е. По-друге, колекція містить унікальні речі, значення яких у цьому статусі було підтверджено за час тривалого вивчення зібрання провідними єгиптологами (Б.О. Тураєв, С.І. Ходжаш, О.Д. Берлєв). Проте в колекції ще залишилися не відомі науковому світу рідкісні предмети – це було доведено у 2007 році, коли музей відвідали науковці-єгиптологи та реставратори з сучасного Єгипту на чолі з директором реставраційної служби старожитностей у музеях Північного Єгипту та Синаю Ахмад Раді й генеральний директор із реставрації та консервації Вищої ради старожитностей Єгипту Мустафа Абд Аль-Кадір.  

Перші повідомлення про пам’ятки стародавнього Єгипту в Одеському археологічному музеї з’явилися ще 1839 року, коли художник Карло Боссолі зробив малюнки 8 артефактів. Альбом малюнків Боссолі нині зберігається в архіві музею. Окремі повідомлення про єгипетські старожитності містяться у працях А.О. Рафаловича та Порфирія Успенського.

У другій половині ХХ ст. колекцію єгипетських старожитностей вивчали О.Д. Берлєв, С.І. Ходжаш, Н.Г. Доконт.

Фахівці вбачають значущість колекції в її прикладному науковому характері. Можливість вивчати історико-культурний та археологічний матеріал сприяє ґрунтовнішому й досконалішому зануренню у наукову тематику. Наявність такого матеріалу сприяє розвиткові української школи єгиптології, оскільки дає змогу вітчизняним фахівцям будувати дослідження, спираючись на досі не відомий (оригінальний) або маловідомий матеріал.

Загалом колекція складається з кількох самостійних груп матеріальної культури. Це – скульптура малих форм, статуетки, амулети, написи на камені, надгробки, тканини, предмети побуту, мумії, саркофаги. Певна частина колекції досі лишається не вивченою, хоча перший опис єгипетських старожитностей ще 1912 року здійснив відомий єгиптолог Б.О. Тураєв. У 1920-30-ті роки над виданням пам’яток колекції працював С.В. Донич, який підготував новий опис всього зібрання. У 1962 році співробітник музею Н.Г. Доконт склала короткий огляд колекції. Виданням і вивченням окремих пам’яток займалися відомі радянські єгиптологи О.Д. Берлєв, С.І. Ходжаш, Л.П. Латишева, а в наш час – співробітники Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України О.О. Романова та М.О. Тарасенко.

Інтерес до колекції стрімко зростав протягом останніх 20 років. За цей час відбулася серія візитів дослідників із метою ознайомлення та вивчення колекції. Особливо слід відзначити плідну співпрацю фахівців Одеського археологічного музею НАН України й Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України. Серед партнерів музею були також Центр єгиптологічних досліджень РАН і Базельський музей культури (Швейцарія).

Своєрідним підсумком наукового вивчення колекції Стародавнього Єгипту є монографія «В поисках древностей из дара Хедива. Древнеегипетские памятники XXI династии в музеях Украины» (М.О. Тарасенко).

Присутні розглянули також низку кадрових і поточних питань.

Фото: Пресслужба НАН України