Минулого року Урядовий портал оприлюднив статистику щодо представництва жінок у владі: Верховна Рада України (ВРУ) – 12%, обласні ради – 15%, міські ради – 18%. Ганна Заремба-Косович відзначає, що гендерний розподіл є найбільш показовим по рангах держслужбовців: «Чим вищий ранг – тим менше там жінок. (…) Тож найвищий, 4-ий, мають здебільшого чоловіки, це голови міст. Заступники або заступниці – тут розподіл 50/50, але спрацьовують традиційні гендерні ролі, коли жінки переважно є заступницями з гуманітарних чи соціальних питань». Тобто, жінки в державних установах переважають саме у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП). Ця тенденція обумовлена двома моментами: по-перше, досить розповсюдженим є стереотип про те, що жінки неконфліктні, вони згодні іти на компроміси; а по-друге, у ЦНАПах порівняно невелика зарплата, але досить чіткий графік, який дозволяє вільно завести дитину до школи (чи в садочок).
«З іншого боку, жінки говорили, що нерідко затримуються на роботі, бо мусять постійно відстежувати нові законодавчі зміни, які вони не встигають опрацювати протягом робочого дня. І тому часто беруть цю роботу додому, або затримуються, працюють у вихідні. Тобто вони піддаються подвійному навантаженню, яке є неоплачуваним. А приходячи додому, мають іще домашню роботу, додається ще один пласт навантаження, бо жінки мусять виконати весь набір стандартних ролей: матері, дружини, іноді – ще й дочки або невістки. Варто сказати, що самі чиновниці про це говорять не з точки зору якоїсь дискримінації або нерівності, вони просто репрезентують такий порядок, у якому живуть, і не до кінця розуміють, що це їх певною мірою обмежує. Очевидно, існує проблема недостатньої поінформованості чиновниць (-ків) про гендерно обумовлену дискримінацію», – зауважує Ганна Заремба-Косович.
Українська соціолог відзначає й фінансовий момент в гендерному питанні: «Чоловіки із низькооплачуваних робіт ідуть на високооплачувані, звільняючи простір для жінок. Колись із вчителюванням так само було. Спершу це була суто чоловіча професія, потім чоловіки почали отримувати меншу зарплату в школах – і жінки витіснили їх із цієї сфери. Схожа ситуація і з викладачами в навчальних закладах. Якщо брати пропорцію чоловіків і жінок, то жінок більше на викладацьких посадах, але керівні пости займають чоловіки, як і в органах місцевого самоврядування».
Ганна Заремба-Косович також пояснює відмінність між самодискримінацією та радиційним розподілом соціальних ролей: « Коли йдеться про самодискримінацію, то маємо розуміти аспекти, де є гендерна нерівність (дискримінація), у чому вона проявляється. Чи людина це усвідомлює? Якщо вона достатньо поінформована і погоджується на дискримінаційні умови, тоді це самодискримінація. А коли людина непоінформована, то йдеться про традиційний розподіл соціальних ролей. Для широкого загалу термін «гендерна дискримінація» незрозумілий».
Вчена пояснила доцільність введення квот, з огляду на досвід інших країн: «Світовий досвід запровадження квот у політиці є позитивним. Квоти діють у Німеччині та Австрії – і там жінки на вищих керівних посадах. Ми ж чуємо перестороги про те, що буде недостатньо кваліфікованих кадрів, ми втратимо професіоналів-чоловіків лише тому, що почнемо обирати за принципом гендеру. Але тут знову дискримінація: якщо чоловіки більш кваліфіковані, ніж жінки, це означає, що на певному етапі (чи то навчання, чи побудови кар’єри) існували гендерно зумовлені бар’єри. Тож, коли говоримо про квоти жінок у політиці й владі, пам’ятаймо, що за рівних умов жінки самі прийдуть у політику. Коли жінка матиме рівний доступ до освіти, рівний розподіл обов’язків у сім’ї, рівне ставлення до себе, як до фахівчині, вона реалізується нарівні з чоловіками. А якщо в політиці і владі мало жінок, то це лише тому, що немає рівних умов».
Із повним текстом інтерв’ю можна ознайомитись за посиланням:
https://50vidsotkiv.org.ua/ganna-zaremba-kosovich-sotsiologinya-yakshho-v-polititsi-malo-zhinok-to-tse-lishe-tomu-shho-nemaye-rivnih-umov/
За інформацією Інституту народознавства НАН України