 |
Автори відзначають: «Наприкінці своєї каденції, 10 липня ц.р., попередній уряд схвалив Стратегію розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. Для сучасної України це можна було б вважати справжнім досягненням, адже за всю історію незалежності, постійно наголошуючи на необхідності розбудовувати інноваційно-орієнтовану економіку, влада ніяк не могла прийняти відповідний документ. Це якщо мислити позитивно. Якщо ж по суті, то цей документ нічим не відрізняється від інших подібних національних стратегій та їх проєктів — ані конкретних механізмів фінансування, ані відповідальних за її реалізацію. Не кажучи вже про його концептуальність і запропоновані напрями розв’язання існуючих проблем, серед яких не знайшлося місця промисловості! Звісно, МОН промисловістю не займається, а департамент промислової політики МЕРТ — лише «окремими» інноваціями, тому і «маємо те, що маємо». Прикро, але схвалена Стратегія вкотре продемонструвала брак міжвідомчої координації в державному стратегічному плануванні».
У статті йдеться про те, як зробити згаданий вище документ якомога кориснішим для зрушення економіки у бік інноваційного зростання, тобто – як здолати сумнозвісну «долину смерті», де зазнають невдачі більшість інноваторів? Одним з таких шляхів є розвиток стартапів на базі вже існуючих розробок науково-дослідних інститутів, університетів і за ініціативою підприємців.
Учені описують розвиток стартап-руху в Україні, найбільш ризиковані стадії розвитку стартапів, методологію Lean startup. Щодо останньої, автори перелічують ключові принципи методології Lean startup:
1. «Замість того, щоб місяцями займатися плануванням і «кабінетними» дослідженнями, стартаперам необхідно підсумувати свої гіпотези (адже все, що вони мають від самого початку, — це сукупність неперевірених гіпотез, які є лише здогадками) і визначити, яку цінність вони матимуть для клієнтів.
2. Стартаперам слід «виходити з будівель» для перевірки власних гіпотез. Вони мають іти і запитувати у потенційних клієнтів, покупців і партнерів їхню думку щодо основних елементів бізнес-моделі, включаючи характеристики продукту, його ціну, канали розповсюдження та ін. Акцент робиться на швидкості та спритності: стартапери швидко «складають» мінімально життєздатний продукт для отримання зворотного зв'язку з клієнтами. Потім, використовуючи внесок клієнтів для перегляду своїх гіпотез, вони знову починають цикл, тестують перероблені продукти і вносять подальші невеличкі коригування (ітерації) або більш суттєві зміни до ідей, які не працюють.
3. Замість звичайних річних циклів розробки продукту слід впроваджувати ітеративний підхід, який попереджає даремне витрачання часу і ресурсів, розвиваючи продукт ітераційно та поступово. Це процес, з допомогою якого стартапери створюють мінімально життєздатні продукти (Minimum Viable Product, MVP), які випробовують, змінюють, покращують, покладаючись на зворотний зв'язок з потенційними споживачами».
У статті підсумовується: «Методологія Lean startup доводить на конкретних прикладах неефективність стандартних схем запуску стартапів, акцентуючи увагу на необхідності кардинально змінити їх зміст і ключові принципи, зокрема, на тому, що потрібно віддавати перевагу експериментуванню над складним плануванням, зворотному зв'язку з клієнтами та ітеративному підходу над традиційним розвитком майбутнього продукту».
За інформацією тижневика «Дзеркало тижня»