Перегляд повідомлення

28 квітня 2021 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Анатолія Загороднього в режимі відеоконференції відбулося чергове засідання Президії НАН України.

Зібрання відкрилося вступним словом академіка Анатолія Загороднього: «Наше сьогоднішнє засідання приурочене до 35-х роковин найбільшої за всю історію людства техногенної аварії – Чорнобильської катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 року. Аварія на 4-му енергоблоці ЧАЕС призвела до радіоактивного забруднення близько 5 тисяч населених пунктів. Крім України, Білорусі та Росії, Чорнобильську катастрофу відчули на собі Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія та інші держави. Загалом унаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало майже 5 мільйонів людей.

Із перших днів після аварії академік Борис Євгенович Патон спрямував діяльність нашої Академії на надання дієвої науково-технічної підтримки владним органам щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Вже на початку травня 1986 року його рішенням в Академії було створено Постійно діючу комісію з питань ліквідації наслідків аварії, яка забезпечила зв’язок із відповідними міністерствами і координувала зусилля залучених до цих робіт академічних установ. Головним завданням науковців були збір, класифікація та подання органам влади інформації щодо забруднення земель, вод Дніпра, річок дніпровського басейну, озер Полісся та повітря на постраждалих територіях. Силами Академії було створено аналітичний центр із прогнозування забруднення вод Дніпра. Від 1986 року наші науковці організували систематичне вивчення впливу тривалого опромінення на флору та фауну в зоні відчуження. Надавалися також рекомендації щодо захисту населення, яке постраждало від аварії, запровадження довгострокової програми дій на зруйнованому 4-му енергоблоці та у Чорнобильській зоні відчуження. Характерною особливістю роботи всіх органів влади й офіційних комісій у цей період була тісна співпраця з ученими. У 1989 році при нашій Академії було створено міжвідомчу комісію з підготовки законодавства про захист населення України, яке постраждало від аварії. Прийняття розроблених рішень дало змогу зменшити рівень соціально-психологічної напруги серед ліквідаторів і постраждалого населення. Значну участь в організації ліквідації наслідків аварії брали члени нашої Академії – Віктор Іванович Трефілов, Віктор Григорович Бар’яхтар, Олександр Олександрович Ключников, Ігор Костянтинович Походня, Іван Миколайович Вишневський, Валерій Павлович Кухар, Емлен Володимирович Соботович, Дмитро Михайлович Гродзинський і багато інших наших науковців. Загалом до цієї роботи було залучено фахівців із понад 40-а установ. Неоціненний внесок науковців НАН України в науково-технічне забезпечення ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є, без сумніву, частиною величезного подвигу всіх ліквідаторів наслідків цієї трагедії».

Після вшанування пам’яті чорнобильців-ліквідаторів, які в різний час пішли з життя, академік Анатолій Загородній продовжив: «Важливим завдання одразу після аварії стало створення над аварійним енергоблоком об’єкту «Укриття», який дав змогу мінімізувати надходження радіонуклідів у довкілля. У 1992 році Уряд оголосив міжнародний конкурс проєктів і технічних рішень з перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну структуру. В організації та проведенні цього тендеру брала активну участь і Академія наук України. У 1992 році постановою Кабінету Міністрів України було створено Міжвідомчий науково-технічний центр (МНТЦ) «Укриття» НАН України, якому було передано всю матеріальну, лабораторну і наукову базу російського наукового центру «Курчатовський інститут», що раніше виконував функції науково-технічної підтримки подолання наслідків катастрофи на майданчику ЧАЕС. У 2004 році МНТЦ «Укриття» було перетворено на Інститут проблем безпеки атомних електростанцій у складі Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України. Зараз цей Інститут очолює член-кореспондент НАН України Анатолій Володимирович Носовський, який сьогодні доповість про результати науково-технічного супроводу робіт з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Вкрай важливе завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є вирішення проблеми безпечного поводження з аварійними радіоактивними відходами шляхом створення в Україні геологічного сховища таких відходів. Про стан та перспективи вирішення цього питання нам доповість академік Вячеслав Михайлович Шестопалов».

Далі учасники зібрання заслухали дві наукові доповіді.

Про «Науково-технічний супровід робіт з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» поінформував директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Носовський.

Чорнобильська катастрофа, яка сталася тридцять п’ять років тому 26 квітня 1986 року під час випробувань однієї з систем убезпечення четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС, за своїми наслідками класифікується відповідно до міжнародної шкали ядерних подій як важка аварія найвищого 7-го рівня. Внаслідок аварії було повністю зруйновано активну зону реакторної установки, всі фізичні бар’єри, що виконували функції стримання радіоактивних матеріалів, та викинуто у довкілля величезну кількість радіоактивних речовин.

Одним з особливо відповідальних і важливих завдань із подолання наслідків Чорнобильської катастрофи було визначено спорудження об’єкта «Укриття» – захисної оболонки над зруйнованим четвертим енергоблоком станції. Починаючи з 1993 року Україна спільно з міжнародною спільнотою вживає заходів щодо перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Результатом такої співпраці стало встановлення наприкінці 2016 року на майданчику Чорнобильської АЕС Нового безпечного конфайнмента (НБК). У подальшому проводилися роботи з уведення НБК в експлуатацію, а 2020 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» отримало окремий дозвіл на здійснення дослідно-промислової експлуатації конфайнмента. Зазначені роботи відіграють велику соціальну роль, яка полягає у захисті людини та довкілля від потенційних ризиків, пов’язаних з існуванням радіаційно небезпечного об’єкта. Розв’язання цієї проблеми є актуальним завданням не лише для України, а й для всього міжнародного співтовариства.

Функції наукового керівника робіт щодо перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС з 1992 року виконує Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Фахівці інституту здійснювали наукові та практичні роботи з радіаційної розвідки приміщень аварійного енергоблока для визначення місць знаходження й кількості залишків ядерного палива, створення діагностичних і експлуатаційних систем, аналізу розподілу паливовмісних матеріалів, дослідження нестійких будівельних конструкцій аварійного енергоблока та розроблення стратегії перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

В Інституті проблем безпеки атомних електростанцій НАН України створено наукову школу з ліквідації наслідків важких техногенних аварій. Представники цієї школи розробили теоретичні й методичні основи подолання наслідків радіаційних аварій та зняття з експлуатації ядерних установок. Зокрема, було запропоновано узагальнені методи і технічні рішення щодо перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, покладені в основу стратегії проєктування НБК. Його створення продемонструвало успішне виконання масштабного проєкту – завершення спорудження унікальної технологічної конструкції, яка не має аналогів у світі та суттєво знизила ризик можливого радіоактивного забруднення території за рахунок ізоляції зруйнованого четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС.

Результати проведених досліджень свідчать, що після встановлення НБК істотно змінилися волого-температурні умови перебування ядерно небезпечних скупчень в аварійному енергоблоці,  що сприяло поступовому зростанню щільності потоку нейтронів. Час, умови середовища й особливості фізико-хімічних характеристик паливовмісних матеріалів істотно змінили властивості цих небезпечних матеріалів. Зокрема, внаслідок зміни їхньої міцності утворюються та накопичуються дрібні, пилоподібні частинки з високою радіоактивністю.

Отже, завдяки будівництву НБК відбулися значні зміни стану компонентів і параметрів, що визначають радіаційну безпеку об’єкта «Укриття». Але поряд з істотним покращенням спостерігаються й негативні прояви, значення яких ще необхідно досліджувати. Особливої уваги потребують питання визначення критичності паливовмісних матеріалів і прогнозних оцінок можливої зміни параметрів критичності після встановлення НБК.

Для досягнення кінцевої мети – перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему – необхідно здійснити низку комплексних наукових досліджень і розробок із моніторингу рівня ядерної та радіаційної безпеки, контролю та прогнозу стану паливовмісних матеріалів, поводження з ядерними матеріалами, створення технологій демонтажу будівельних конструкцій та вилучення ядерних матеріалів.

В обговоренні цієї наукової доповіді взяли участь виконувач обов’язків директора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» Валерій Сейда, і члени Президії НАН України – академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем енергетики НАН України, директор Інституту електродинаміки НАН України академік Олександр Кириленко, виконувач обов’язків академіка-секретаря Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології, директор Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академік Сергій Комісаренко, директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України академік Ярослав Яцків.

Із теми «Створення геологічного сховища радіоактивних відходів – найважливіше завдання щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» виступив директор Науково-інженерного центру радіогідрогеоекологічних полігонних досліджень НАН України академік Вячеслав Шестопалов.

Чорнобильська катастрофа стала причиною виникнення безпрецедентних обсягів радіоактивних відходів (РАВ) в історії використання людством ядерної енергії. Частка аварійних відходів становить 96% від обсягів РАВ України. Окрім цього, виробництво енергії на АЕС супроводжується постійним накопиченням певної кількості відпрацьованого ядерного палива, а при його переробці – високоактивних радіоактивних відходів. Ці радіоактивні матеріали містять значну кількість існуючих нуклідів, що існують довго, і залишаються небезпечними від десятків до сотень тисяч років. На сьогодні єдиним безальтернативним економічно виправданим і технічно досяжним способом безпечного поводження з такими матеріалами, який, до того ж, вважається суспільно і соціально прийнятним, є їхнє захоронення у так званих геологічних сховищах.

Наукові дослідження зі створення геологічного сховища в Україні проводяться з перших років після набуття Незалежності й уже дали можливість розпочати польові пошукові роботи у Зоні відчуження. Світовий досвід демонструє, що проведення польових геологічних робіт із вибору майданчика для розміщення сховища потребує тривалого часу (30-40 років) і потужного наукового супроводу. Хоча такі роботи зазвичай потребують видатків, які становлять лише кілька відсотків загальної вартості створення геологічного сховища, в Україні вони не мають цільової фінансової підтримки з боку держави і виконуються завдяки ініціативі НАН України та міжнародній технічній допомозі.

Водночас, актуальність створення в Україні геологічного сховища зростає. Вона визначається, серед іншого, тим, що країни, які використовують ядерну енергію і мають наміри вступити до Євросоюзу, повинні впровадити власні комплексні програми захоронення РАВ у геологічних сховищах. Прикладом позитивного вирішення проблеми є досвід Фінляндії, яка, маючи лише дві АЕС, уже побудувала геологічне сховище і через 3-4 роки планує розмістити в ньому перші контейнери з відходами.

Безальтернативність створення геологічного сховища РАВ в Україні підтверджується також нинішньою практикою переробки відпрацьованого ядерного палива в Російській Федерації, виплати за яку вже склали близько 5 млрд доларів США.

Відтермінування створення в нашій країні геологічного сховища РАВ призведе також до значного зростання інших витрат. Зокрема, Україна ще й стрімко втрачає власну школу кваліфікованих геологів – розвідників надр. Втрачаються і технічні можливості для виконання геологорозвідувальних робіт на належному сучасному рівні. При збереженні наявних негативних тенденцій у сфері підготовки геологічних кадрів Україні в майбутньому доведеться наймати фахівців з-за кордону й орендувати відповідні технічні засоби за великі кошти.

Україна позбавляється також можливості наукового супроводу обґрунтування безпеки геологічного захоронення РАВ у зв’язку з ускладненням із часом проблеми залучення молодих учених-геологів до виконання цих робіт через низький рівень оплати праці в академічних інститутах і геологічних підприємствах.

Отже, поки в Україні ще є економічні, кадрові й управлінські можливості для самостійного вирішення проблеми створення геологічного сховища РАВ, необхідно невідкладно перейти до виваженої стратегічної оптимізації та підтримки розвитку геологічної галузі для виконання робіт з обґрунтування створення сховища.

Участь в обговоренні цієї доповіді взяв академік-секретар Відділення наук про Землю НАН України, директор Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України академік Олександр Пономаренко.

На засіданні також було розглянуто питання про проведення сесій Загальних зборів НАН України та загальних зборів відділень НАН України. Президія НАН України постановила провести сесії Загальних зборів НАН України і загальних зборів відділень НАН України 24–27 травня 2021 року – із дотриманням обмежувальних заходів, запроваджених для запобігання поширенню коронавірусної інфекції COVID-19. На термін проведення зазначених сесій залишається чинним Порядок проведення сесій Загальних зборів НАН України та загальних зборів відділень НАН України 19–22 квітня 2021 року, затверджений розпорядженням Президії НАН України від 15.03.2021 № 153.

24–25 травня 2021 року відбудуться: звітні сесії загальних зборів відділень НАН України; сесії загальних зборів відділень математики та біохімії, фізіології і молекулярної біології з виборів академіків-секретарів цих відділень; сесії загальних зборів відділень НАН України з виборів кандидатів у дійсні члени (академіки), члени-кореспонденти НАН України та висунення кандидатів в іноземні члени НАН України.

На 26 травня 2021 року заплановано сесію Загальних зборів НАН України з виборів дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів НАН України.

Нарешті, 27 травня 2021 року пройде звітна сесія Загальних зборів НАН України.

За інформацією Секретаріату Президії НАН України
та Пресслужби НАН України

Фото і скріншоти: Пресслужба НАН України