У черговому випуску своєї авторської програми «Все про Всесвіт з Іваном Крячком» на YouTube-каналі «Все про Всесвіт» виконувач обов’язків завідувача лабораторії методологічного та інформаційного забезпечення освіти і науки астрономічної (МІЗОН-А) Головної астрономічної обсерваторії НАН України Іван Крячко розповів про новини астрономії за другу половину грудня 2021 року, а також підбив астрономічні підсумки року.

Ілюстрація: dribble.com

Головні астрономічні новини другої половини грудня 2021 року

1. 25 грудня 2021 нарешті відбувся запуск Космічного телескопа імені Джеймса Вебба (це спільний проєкт американського Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору, Канадського космічного агентства та Європейського космічного агентства), котрий, як очікується, допоможе науковцям більше дізнатися про Всесвіт, зокрема його історію. Цей інструмент реєструватиме інфрачервоне випромінювання, а отже, зможе «зазирнути» в далеке минуле нашого Всесвіту, чого, наприклад, не дозволяв зробити Космічний телескоп імені Габбла. Плановий термін роботи нового телескопа – 5 років, і, можливо, його подовжать до 10 років і навіть більше. Річ у тім, що ракета «Аріан» вивела телескоп у космос настільки точно, що для першої корекції орбіти знадобилося всього 67 хвилин замість запланованих 3 годин, тобто було витрачено менше палива. Тривалість роботи Космічного телескопа імені Джеймса Вебба залежатиме від двох головних чинників – стану обладнання та кількості палива. Пункт призначення інструмента – точка Лаґранжа, розташована за півтора мільйона кілометрів від Землі, тому жодні ремонтні бригади вже не зможуть до нього долетіти (як це було з тим-таки Космічним телескопом імені Габбла). По прибутті туди дзеркало телескопа повністю розгорнеться, і ввімкнуться наукові прилади, безперебійну роботу яких забезпечуватиме великий захисний екран, що запобігатиме їх перегріванню. На сонячній стороні цього екрану температура становитиме близько +85°С, на протилежній, тіньовій, –233°С. Телескоп має розпочати спостереження на початку літа 2022 року.

Етапи розгортання Космічного телескопа імені Джеймса Вебба. Ілюстрація: esa.int

2. За підсумками тривалих астрономічних спостережень із використанням різних телескопів група астрономів під керівництвом Нурії Мірет-Ройг з Астрофізичної лабораторії у Бордо (Франція) та Віденського університету (Австрія) виявили у напрямку сузір’я Скорпіона велику групу (близько ста) так званих планет-бродяг, або ж планет-сиріт, тобто планет, які не мають материнських зір. Далекі зорі спостерігати важко, а значно менші планети й поготів. Як їх знайшли? Річ у тім, що планети навіть уже як сформовані тіла випромінюють певне тепло, яке спроможні зафіксувати телескопи і дуже якісні приймачі випромінювання. Проте вчені достеменно не знають, як виникають такі «безрідні» планети. Щодо цього висунуто дві основні гіпотези. Згідно з першою, вони існували у зоряних системах, але були викинуті звідти й опинились у космосі самі. За другою гіпотезою, ці планети сформувались із газопилової хмари, маси якої забракло для утворення зорі (навіть коричневого карлика). Цю загадку ще належить розгадати, й інтерес астрономів до неї зараз значний.

Знайдені планети-бродяги (позначені червоними колами). Фото: eso.org

3. Група астрономів Європейського космічного агентства, Університету Маямі (США) та Єльського університету (США) висунула гіпотезу, що чорні діри, які, на їхню думку, могли утворитись одразу після Великого Вибуху (а не на пізніших етапах історії Всесвіту, як це описує стандартна модель його еволюції), і є таємничою темною матерією, яку поки що марно шукають фізики й астрономи. Автори пропонують перевірити їхнє припущення, шукаючи первинні чорні діри під час наступних космічних місій. Його підтвердження зніме проблему темної матерії як таку.

Моделі еволюції Всесвіту: вгорі – стандартна, внизу – нова. Ілюстрація: esa.int

Іван Крячко розповів також про цікаві астрономічні явища першої половини січня 2022 року. Серед них варто виокремити максимум першого у цьому році метеорного потоку – Квадрантид (припало на 3 січня), а також проходження Землею точки перигелію, тобто максимальне її наближення до Сонця (4 січня).