Пропустити команди стрічки
Перейти до основного вмісту
Увійти
Національна академія наук України
Про установу
Про установу
Дирекція
Структура
Наукові кадри
Перелік працівників за посадами, освітньо-кваліфікаційним рівнем тощо
Наукові напрями
Гранти
Повідомлення
Новини, оголошення та анонси установи
Заходи
Публікації
Контакти
Контактні дані та адреса установи

Про установу

Дата створення 05.02.1992

Найменування установи

з 05.02.1992Інститут народознавства НАН України

Інститут народознавства Національної академії наук України – провідний осередок етнологічних, мистецтвознавчих, фольклористичних та музеєзнавчих досліджень у західноукраїнському регіоні. Йому було надано новий статус окремої академічної установи у лютому 1992 р. (постанова Президії НАН України від 5 лютого 1992 р. № 34). Інститут веде свій родовід від Музею Наукового товариства імені Шевченка (далі – НТШ) у Львові, заснованого у 1895 р. Впродовж 1910–30-х рр. на базі колекцій Музею НТШ утворилося три музеї: природописний, історико-воєнних пам’яток та культурно-історичний. Після ліквідації НТШ у 1940 р. культурно-історичний музей отримав назву Державного етнографічного музею, який згодом ввійшов у підпорядкування АН УРСР. У 1951 р. згідно з Постановою Президії АН УРСР Державний етнографічний музей АН УРСР був об’єднаний з Музеєм художньої промисловості Комітету в справах мистецтва РМ УРСР в одну установу — Український державний музей етнографії та художнього промислу АН УРСР. Постановою Президії АН УРСР у травні 1982 р. Державний музей етнографії та художнього промислу перейменовано на Львівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського АН УРСР.

Першим директором об’єднаної у 1951 р. установи був кандидат філологічних наук О.І. Дей (1951–1953 рр.). Після нього цю посаду обіймали: кандидат філологічних наук А.І. Генсьорський (1953–1954 рр.), кандидат історичних наук М.К. Івасюта (1954–1958 рр.), доктор історичних наук Ю.Г. Гошко (1959–1988 рр.), кандидат історичних наук О.М. Росінський (1988–1991 рр.). З 1991 року інституцією керує академік НАН України С.П. Павлюк.

Уся робота Інституту спрямовується на забезпечення розвитку української народознавчої науки та активне впровадження її здобутків у розбудову сучасного громадянського суспільства.

 

Новий комплексний підхід до наукового осмислення реалій і явищ традиційної культури, професійного і народного мистецтва, українського фольклору та музеєзнавства розпочався у 1990-х рр. з реорганізацією установи в Інститут народознавства НАН України та з приходом до керівництва С.П.Павлюка.

У складі Інституту діють сім наукових відділів: історичної етнології (кер. С.П.Павлюк), етнології сучасності (кер. Я.М.Тарас),  соціальної антропології (кер. О.Б. Іванкова-Стецюк), фольклористики (кер. В.В.Сокіл), мистецтвознавства (кер. С.І.Король), народного мистецтва (кер. Л.М.Герус) та Музей етнографії та художнього промислу (на правах відділу, кер. А.В. Клімашевський). МЕХП - один з найбільших музеїв в Україні за кількістю та значимістю фондових збірок – біля 100 тисяч експонатів, внесений 2004 р. до Державного реєстру об’єктів Національного надбання України. В Інституті є допоміжні підрозділи: науково-технічний центр та наукова бібліотека, книжковий фонд якої складає близько 90 тис. одиниць збереження.

Інститут народознавства Національної академії наук України - провідний осередок етнологічних, мистецтвознавчих, фольклористичних та музеєзнавчих досліджень у західноукраїнському регіоні. Йому було надано новий статус окремої академічної установи у лютому 1992 р. (Постанова Президії НАН України № 34 від 5 лютого 1992 р.). Інститут веде свій родовід від Музею Наукового товариства імені Шевченка (далі – НТШ) у Львові, заснованого у 1895 р.

Актуальність, повноту і достовірність даних забезпечує: Інститут народознавства НАН України
© Інститут програмних систем НАН України , 2023