View message

Мітинг на підтримку України у Парижі (Франція). Автор світлини – старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат філологічних наук Ірина Коваль-Фучило

На секції «Фольклор та фольклористика в період російсько-української війни: збереження нематеріальної культурної спадщини, ідентифікаційні та державотворчі контексти» розглядали тематику фольклору воєнної доби. Окрім властиво суто фольклористичної проблематики з історії та теорії науки про усну народну творчість, доповідачі актуалізували фольклористичні реалії воєнних часів. Наприклад, у доповіді «Концепти ГЕРОЙ / ГЕРОЇЗМ в українській чарівній казці та сучасних усних наративах воїнів ЗСУ: типологічні паралелі» завідувачки кафедри фольклористики навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктора філологічних наук, професора Олесі Наумовської йшлося про свідчення військовослужбовців Збройних Сил України, записані під час інтерв’ю з ними. Дослідниця наголосила на кореляції образів сучасних учасників бойових дій із фольклорними образами – героями чарівних казок. За спостереженнями Олесі Наумовської, існує виразна тяглість української фольклористичної традиції та переконлива подібність між образами сучасних українських воїнів і фольклорними героями-змієборцями, яких традиція змальовує персонажами з надзвичайними силою та розумом. Саме такі якості, притаманні й нашим воїнам, глорифікуються у наративах сучасників.

Із доповіддю «Національно-патріотичні мотиви в сучасних піснях фолк-рок-гурту “Тінь Сонця”» виступила провідний науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України член-кореспондент НАН України Леся Мушкетик, яка наголосила, що українська масова культура активно відгукується на воєнні події сучасності. Не є винятком і численні музичні гурти, в репертуарі яких виразно простежується вплив фольклору. Скажімо, гурт «Тінь Сонця», що працює в унікальному жанрі так званого козацького року, чимало своїх пісень присвячує історичній пам’яті українців. Своєрідна візитівка гурту – це пісня «Їхали козаки», основна теза якої – козацька воля, що екстраполюється на долю («що означає зовнішню і внутрішню свободу, без якої козацькі співання не мають сенсу»). Загалом, на думку Лесі Мушкетик, аналізовані нею «патріотичні пісні подібні до фольклорних легкістю сприйняття, звертанням до глибинних шарів, індивідуальної та колективної свідомості та виконують важливу адаптивну функцію у зраненому війною суспільстві, мають психологічно-сугестивний ефект».

На матеріалах обсервацій повсякдення воєнного часу побудувала свою доповідь «Етнопоетика та сучасне функціонування українського патріотичного гімну “Ой у лузі червона калина…”» провідний науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор філологічних наук Оксана Микитенко. Згадану пісню-гімн можна почути повсюдно й повсякчасно у різних стилях: від вуличного співу (наприклад, у метро, під час народних мітингів, зібрань тощо) і до найвищої сакралізації (у виконанні дзвонарями Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря). Такий резонанс, згідно з дослідженням Оксани Микитенко, спричинений моделлю козацького фольклору, адже саме така маршова пісня (на відміну від інших народних пісень регіонального значення) мала всі підстави для подальшого поширення на весь український етнокультурний простір.

Акції на підтримку України у світі. Автор світлин – Ірина Коваль-Фучило

Доповідь-презентацію «Візуальний і вербальний фольклор українських мітингів у Франції й Фінляндії» виголосила старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат філологічних наук Ірина Коваль-Фучило, яка пів року брала участь у мітингах у Франції та понад пів року – у Фінляндії. Послуговуючись методом включеного спостереження, дослідниця зафіксувала унікальний матеріал, що документально ілюструє спільні й відмінні риси мітингів на підтримку України в країнах, де їй довелося проживати.

Спостереження старшого наукового співробітника відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидата філологічних наук Тетяни Шевчук теж розкривають актуальні аспекти воєнного повсякдення. Присвятивши свою ілюстровану доповідь ролі українського фольклору в культурній дипломатії за кордоном у воєнний час, дослідниця зосередилася на віденських різдвяних святах як найрепрезентативніших у цьому сенсі. За свідченням Тетяни Шевчук, попри те, що Австрія завжди лояльно ставилася до росіян, після початку повномасштабної агресії рф проти України австрійці організовують концерти, повністю побудовані на зразках української класичної музики й українського фольклору. Загалом присутність українських біженців, виступи фольклорних гуртів, відомих виконавців вплинули на культурний ландшафт Відня. Для фольклористів особливо цікавим є ситуативний контекст виконання народних пісень, зокрема спонтанний спів у громадських місцях. До прикладу, лондонський славіст У. Блекер почув, як у віденському метро маленькі дівчатка на платформі співають «Ой у лузі червона калина…», й написав про це у статті “On every corner of Vienna”, назвавши таке виконання «гімном українського опору». Звучання «Щедрика» у Концертгаузі актуалізує події 1919 року, коли в цій же залі австрійці слухали «Щедрика» у виконанні Української Республіканської Капели під орудою Олександра Кошиця.

На сучасному польовому матеріалі ґрунтувалася доповідь «Неказкова фольклорна проза та усноісторичні свідчення: спільне і відмінне» старшого наукового співробітника відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидата філологічних наук Олени Чебанюк. Джерелом для дослідження доповідачки стали записи-спогади, здійснені нею у 2004–2023 роках. Учена наголосила, що сьогодні усноісторичні свідчення є найзатребуванішим матеріалом у різноманітних соціальних і гуманітарних дослідженнях, що «зумовлено як історичним моментом, так і зростаючим усвідомленням українцями себе, свого місця у світі». Водночас, дослідниця розмежувала сприйняття усноісторичних свідчень представниками різних наукових дисциплін: скажімо, історики розглядають такий матеріал переважно як допоміжний джерельний ресурс. «Якщо для усноісторичних свідчень характерна переважно “документальна конвенція”, то для фольклорних оповідань відповідно – “меморатна конвенція” розповідей», – зауважила Олена Чебанюк.

Українське культурне повсякдення в Австрії

Про основні аспекти тематики російсько-української війни у сучасному фольклористичному дискурсі розповіла завідувач відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат філологічних наук Лариса Вахніна, яка підкреслила, що думки й ідеї, виголошені в межах заявленої тематики, заслуговують на глибше осмислення і можуть спонукати до подальших наукових пошуків і дискусій.

У роботі секції «Актуальні вектори розвитку вітчизняного кіномистецтва: подолання радянської спадщини та утвердження україноцентричних пріоритетів» узяли участь кінознавці ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України й інших українських профільних установ. Центральним мотивом доповідей стали спадщина екранної культури радянської доби та реальні механізми подолання рудиментів москвоцентричної спадщини. Учасники обговорили стан архівів України, які зазнали чималих втрат і нині потребують переосмислення провідних ідеологічних, політичних та власне культурних стереотипів, а стратегії подолання колоніального дискурсу у мистецькій практиці кіномитців 1960–1980-х років осмислювались у контексті спротиву імперським наративам і образам. Предметом академічної дискусії стала творчість класиків українського кіно (Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка), яку доповідачі проаналізували з погляду новітніх парадигм і їхньої задіяності у програмі культурної перебудови. Кіноавангард 1920‑х років було актуалізовано й залучено як джерело для прогностичного аналізу сучасних тенденцій щодо масштабування загроз проявів тоталітаризму у суспільному та мистецькому житті (цим питанням присвячувалися доповіді науковців відділу екранно-сценічних мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України – провідного наукового співробітника кандидата мистецтвознавства, доцента Романа Росляка, наукового співробітника кандидата мистецтвознавства Людмили Новікової, наукового співробітника кандидата мистецтвознавства Георгія Черкова, аспірантки Оксани Єльчик).

Українське емігрантське повсякдення в Німеччині

Про стратегії подолання колоніального дискурсу в українському кіно 1960–1980-х років ішлось у доповіді старшого наукового співробітника Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, спеціаліста навчально-культурологічної лабораторії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Анастасії Канівець. Доповідачка поінформувала про методи та прийоми, за допомогою яких у низці тогочасних фільмів чинився опір імперському модусові репрезентації України. На секції також розглядали кіномистецькі методи «гри з національними міфами і стереотипами», іронію й самоіронію у «Вечорі на Івана Купала» Юрія Іллєнка (1968) і «Пропалій грамоті» Бориса Івченка (1972); специфіку репрезентації автентичної національної народної культури у «Тінях забутих предків» Сергія Параджанова (1964) й осмислення урбаністичного стилю життя в Україні у фільмах «міської прози».

Учасники конференції аналізували і найновіші кінотвори, в яких виразно постає образ спротиву українського народу військовій експансії російської федерації. Зокрема, аспірантка відділу екранно-сценічних мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Анастасія Супрун-Живодрова у доповіді «Постать наратора в документальному фільмі “20 днів у Маріуполі”» проаналізувала роботу режисера Мстислава Чернова, нагороджену премією Американської кіноакадемії. В обговореннях підкреслювалося, що в умовах постійного генерування неправдивої інформації в сучасному медіапросторі, відмови від офіційних за характером манер оповідання, наратив від першої особи та самосвідома нарація є не тільки затребуваними, а й ефективними засобами донесення певних меседжів.

Коментуючи виголошені доповіді, модератори цієї секції – старший науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України член-кореспондент Національної академії мистецтв (НАМ) України Сергій Тримбач і провідний науковий співробітник цього відділу кандидат мистецтвознавства, доцент Роман Росляк, – виокремили акцентовані дослідниками новітні тенденції осягнення й трактування української кінематографічної спадщини.

У межах конференції відбулося також онлайн-засідання секції «Культурно-мистецька спадщина України: дослідження і стан у контексті сучасних викликів». До обговорення актуальних проблем культурної спадщини, зокрема збереження культурно-мистецьких пам’яток, музейних колекцій та осередків традиційної культури, а також новітніх тенденцій візуальних художніх практик за умов воєнного часу, долучились як провідні науковці академічних інститутів, так і вчені-викладачі українських закладів вищої освіти, серед яких – Харківська державна академія дизайну та мистецтв і Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Учасників особливо зацікавила доповідь професора кафедри теорії і історії мистецтва факультету образотворчого мистецтва Харківської державної академії дизайну та мистецтв члена-кореспондента НАМ України Людмили Соколюк, присвячена проблемам збереження творів української мозаїки другої половини ХХ століття. Увагу присутніх привернув також виступ провідного наукового співробітника Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України доктора мистецтвознавства Галини Івашків про творчість майстрів кераміки в умовах війни. Неординарною концепцією вирізнялася доповідь старшого наукового співробітника відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України доктора історичних наук Мар’яни Левицької, присвячена мистецькому аналізові впливу війни на довкілля, осмисленню архетипного образу землі в контексті воєнного лихоліття. Творчу дискусію викликало й дослідження художнього ритму та військової теми у мистецтві, представлене науковим співробітником відділу мистецтвознавства Інституту народознавства НАН України кандидатом мистецтвознавства Артуром Іжевським.

Українське культурне повсякдення в Шотландії

Особливості українських плакатів воєнного часу висвітлила доцент кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна кандидат історичних наук Тетяна Коваленко, а про творчість майстрів гончарства й витинанки в умовах сучасної російсько-української війни йшлось у виступах наукових співробітників відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидатів мистецтвознавства Галини Істоміної та Зінаїди Косицької.

Як вважають організатори конференції, результати творчої дискусії в межах цієї секції сприятимуть подальшим теоретичним і прикладним дослідженням у сфері візуальних художніх практик.

Доповідачами секції «Українське музикознавство у річищі постколоніальних студій: утвердження україноцентричних наративів» стали мистецтвознавці з усієї України – проректор з наукової, творчої та міжнародної діяльності Дніпровської академії музики доктор мистецтвознавства, професор Валерій Громченко, директор Сєвєродонецького фахового коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва (Коломия) Марина Яворська й інші. Учасники представили доповіді за такими основними тематичними напрямами, як: історія українського музичного фольклору (жанри, галузі, явища, трансмісія традицій тощо); українська музична освіта в умовах війни; стан сучасного академічного музичного мистецтва (трансформації його жанрово-стильового й образного аспектів). У фокусі уваги учасників наукового дискурсу були визначні постаті української музичної культури; інновації у сфері музично-сценічної творчості; богослужбова співоча традиція під час війни; лемківська музична культура як складник українських культурних надбань; українська музична культура і світ, кроскультурні зв’язки національної та інонаціональних музичних культур.

Українське мистецьке емігрантське середовище в Естонії

До обговорення означених проблем дослідники залучили актуальний для музикознавчої науки, але маловідомий джерельний матеріал загальнокультурного й локально-регіонального значення. Учасники предметно обговорили питання збереження національної ідентичності української музичної культури та традиційної музичної спадщини у контексті теперішніх воєнних подій і міграційних процесів; національної ідентичності й діахронної цілісності українських музично-історичних процесів; співвідношення питомих українських музично-культурних традицій та інновацій, зумовлених викликами воєнного часу. Просуванню музичної культурної спадщини українства сприяють також численні закордонні концертні виступи науковців-музикознавців ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України – наукових співробітників відділу етномузикознавства та етномузикології кандидатів мистецтвознавства Оксани Летичевської та Інни Лісняк, старшого наукового співробітника цього відділу кандидата  мистецтвознавства Ольги Кушнірук та інших).

Учасники обговорили вплив воєнних подій на композиторську творчість, нинішню реактуалізацію української класичної музичної спадщини, соціальне значення сучасного контенту вищої музичної освіти, поширення явищ української музичної культури у світі, а також згадали зруйновані війною осередки національної музичної культури.

Дискусію підсумувала модератор секції – завідувач відділу музикознавства та етномузикології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор мистецтвознавства Олена Немкович. Вона наголосила на актуальності пропозицій щодо: запровадження спеціальних досліджень актуалізованих війною проблем; участі викладачів профільних кафедр українських музичних закладів вищої освіти у фундаментальних наукових проєктах; поширення зазначених наукових розробок у всіх ланках музичної освіти. Важливою академічною місією вчених, на думку музикознавиці, є удоступнення наукових видань інститутів НАН України для студентів і вчених українських та іноземних університетів.

Підтримка українців у Молдові

На секції «Українська театральна культура часів воєнного десятиліття: теоретичний і прикладний виміри» розглянули теми театру і війни, інклюзивного театру, «антропометричного театру» Курбаса-Куліша, україноцентричних трансформацій світоглядних орієнтирів театральних практик воєнних часів. Зокрема, формування наративів про війну в українському театрі 2014–2024 років, етичної рамки і зон торкнулася заступниця генерального директора – художня керівниця Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка кандидат мистецтвознавства Ірина Чужинова. Доповідачка відзначила, що після 2014 року інструментарієм документального, «колективного» та драматичного театру твориться дискурс російсько-української війни. Крім того, театрознавиця вказала на зіставність зон мовчання у театрі та суспільстві, коли не говорять про втрати, втому і зневіру, про негативні сценарії розвитку подій, про військове та політичне керівництво та їхні рішення, не зображують активних бойових дій тощо. Дослідниця розкрила такі аспекти етичних рамок сучасних театральних практик, як театр і система перехідного правосуддя, документ і метафора, дегуманізація/осміяння ворога. У висновках Ірина Чужинова зазначила, що творення наративів про війну активно триває і театр має досліджувати кордони етичної рамки, розширюючи теми й засоби сценічної виразності.

Як ніколи актуальні питання ролі театральної спадщини в українському соціумі, формування національної ідентичності порушила провідний науковий співробітник відділу театрознавства Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України кандидат мистецтвознавства, доцент Наталія Єрмакова. Доповідачка наголосила, що гармонізація принципів національної культурної самоідентифікації та європейської інтеграції у діяльності першого українського студійного Молодого театру була виявом реалізації ідей «європеїзації», сформульованих національними провідниками, зосібно – Лесею Українкою та Дмитром Антоновичем. У доповіді йшлося про авангардне мистецтво у практиці Мистецького об’єднання «Березіль», про створення «антропоцентричного театру» Курбаса-Куліша як оновленої моделі «авторського» театру ХІХ століття (її втілювали Іван Котляревський, Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий).

Волонтерська допомога Збройним Силам України від мешканців Хмельниччини. Авторка світлин – старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор історичних наук Лілія Сонячна

Із доповіддю «Діяльність інклюзивних театральних проєктів в Україні після повномасштабного вторгнення росії: подолання викликів і основні напрямки» (“Activities of inclusive theater projects in Ukraine after the full-scale russian invasion: overcoming challenges and main directions”) виступили професор антропології Університету Індіани (США) доктор філософії Сара Філіпс і старший науковий співробітник відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України кандидат соціологічних наук Ганна Заремба-Косович. Дослідниці зосередилися на діяльності інклюзивних українських театральних проєктів, в яких задіяні люди з інвалідністю. Доповідачки наголосили на ставленні до українського інклюзивного театру не як до локального чи національного феномену, а й як до міжнародного інструменту культурної дипломатії та конструювання простору соціальної солідарності. Актуальність порушених авторками проблем засвідчує наукові пошуки креативних і виважених рішень і відповідей на виклики діяльності інклюзивних театральних проєктів в Україні після повномасштабного вторгнення.

Провідний науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України член-кореспондент НАМ України Ігор Юдкін наголосив, що у театральних практиках до формату мейнстриму належить драматизація романів і оповідань сучасної європейської літератури. Ця тенденція особливо помітна у сценізації текстів українського письменника Павла Загребельного. За матеріалами сценізації доповідач виокремив щонайменше три способи надання драматичних рис прозовій епічній оповіді.

Про театральну мистецьку спадщину і, зокрема, маловідомий етап становлення українського професійного театру в епоху Бароко йшлось у доповіді провідного наукового співробітника відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктора мистецтвознавства Лідії Корній. Функціонування барокової шкільної драми з використанням символів, алегорій, алегоричних персонажів мало свою тяглість і продовження у ХХ столітті. Скажімо, добре відомо про містеріальну природу театру Леся Курбаса, який у виставах надавав великого значення музиці. Науковиця вважає, що українську шкільну драму з музичним супроводом варто відродити, адже у модерній інтерпретації вона може бути пізнавальною й атрактивною для сучасного глядача.

Роль фольклорних колективів Харкова у національному згуртуванні українців

Підсумовуючи обговорення широкого спектру проблем, порушених на секції, її модератор, завідувач відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор філологічних наук Наталія Мех наголосила на необхідності осмислення ціннісних викликів воєнного сьогодення, на ролі культурних продуктів (до яких належать твори українських діячів культури, театрально-мистецькі культурні практики тощо) у формуванні сучасного культурного простору; на доконечності їхнього осучаснення молодшим поколінням.

Крім секцій, у межах конференції працювали також дві тематичні панелі – «Сучасні ідентифікаційні процеси, міграційні практики та націоконсолідаційні виклики воєнної доби» і «Державно-консолідаційний потенціал національної культурної спадщини у контексті глобалізаційних вимірів», – у яких взяло участь 30 українських та іноземних науковців. Доповідачі порушували широке коло питань – вплив військових дій та тимчасової окупації окремих українських територій на глибинні зміни суспільно-економічної реальності; інспірацію ними кардинальних трансформацій соціокультурного буття, узвичаєних нормативних практик та ідентифікаційних процесів і світоглядно-ментальних виявів життя українців.

Сучасний український фолк-рок-гурт «Тінь Сонця»

Проте ключовою стала тематика, пов’язана з прикладними аспектами студій міграційних процесів, ідентифікаційних новацій та ролі культурної спадщини у загальнонаціональній консолідації українства, адже небачене, передусім на Європейському континенті, переміщення населення (з України емігрувало понад 6 мільйонів людей) сформувало нову геополітичну реальність (цих питань торкнулись у своїх виступах провідний науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор історичних наук Теофіл Рендюк, завідувач сектору «Етнологія українців» Центру етнології Інституту культурної спадщини Міністерства культури Республіки Молдова доктор історії Віктор Кожухар, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат філологічних наук, доцент Мирослава Карацуба, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат архітектури Зоя Гудченко, аспіранти цього відділу Василь Стішов і Назарій Масненко). Через масштабну українську міграційну хвилю, що триває й досі, конструюється нова націодемографічна модель населення Центральної та Східної Європи, що характеризується інтерференцією українства в усталені поселенські структури європейських країн. А водночас – нова потужна міграційна хвиля українства до Європи спричинила формування глобального національного українського простору зі своєю характерною мовно-культурною специфікою та запитами щодо творення й інституалізації українських культурницьких осередків освіти, церкви, просвітницької інфраструктури тощо. Ці проблеми перебували у фокусі уваги іноземних учасників конференції. Старший науковий співробітник відділу мультимедійної фольклористики та етнографії Інституту етнографії та фольклору імені Константіна Бреілою Румунської академії (Бухарест) доктор філософії Раду Тоадер наголосив, серед іншого, на необхідності розроблення теоретичних постулатів нової субдисципліни – воєнної етнології. Почесний професор Університету Турку (Фінляндія) доктор філософії Пекка Хакаміес висвітлив конкретні рефлексії населення (як переселенців, так і спільнот-господарів) на драматичні воєнні події – зміни ціннісних пріоритетів, соціокультурних маркерів, оцінки людського життя загалом в аксіологічному вимірі. Старший науковий співробітник відділу етнографії Інституту етнографії та фольклору імені Константіна Бреілою Румунської академії (Бухарест) доктор філософії Іона-Руксандра Фрунтелате представила концепти сучасного текстового вираження війни за матеріалами спогадів учасників воєнних подій, що як складник комеморативних практик є потужним націєтворчим чинником. Зосібна, звернулася до проблеми інспірації війною «(ре)активації та – у деяких випадках – трансформації індивідуальних і колективних ідентичностей».

Наукові видання ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України про закордонних українців

Помітне місце у секційних і панельних дискусіях посідали питання державної значущості, консолідаційних та ідентифікаційних процесів, волонтерського руху, а також проблеми подолання постколоніальної культурної спадщини й інерційних впливів наслідків етномовного зросійщення українців (цих тем торкнулися завідувач відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України член-кореспондент НАН України Валентина Борисенко, провідний науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор історичних наук, професор Володимир Скляр, старший науковий співробітник цього відділу кандидат історичних наук, доцент Валентина Сушко, старший науковий співробітник цього відділу доктор історичних наук Лілія Сонячна, аспірант відділу Андрій Бацвін, професор кафедри філософії і педагогіки Інституту гуманітарних і соціальних наук Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» кандидат мистецтвознавства Олена Годенко-Наконечна й інші).

Рефреном на науковому форумі прозвучала визначальна для частини організаторів (ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, Інституту народознавства НАН України й Інституту культурної спадщини Міністерства культури Республіки Молдова Республіки Молдова) проблематика охорони, ролі та публікаційної презентації культурно-мистецької спадщини, цілком суголосна з культурно-просвітницькими акціями країн Європи, приуроченими до Днів європейської культурної спадщини (17–18 вересня 2024 року). Надважливою вона є, зосібно, й у річищі нормативно-правових документів і рекомендацій ЮНЕСКО (1972, 1989, 2001, 2003 й інших років) щодо захисту культурного різноманіття й охорони нематеріальної культурної спадщини, які слугують реальними регуляторами національних пам’яткоохоронних і дослідницьких проєктів у сучасній Європі.

Наукові праці Одеської етнологічної школи, присвячені ідентифікаційним процесам у середовищі закордонних українців

На тлі масштабних варварських руйнувань, заподіяних російською збройною експансією, дослідницькі та пам’яткоохоронні програми стали пріоритетними для мистецтвознавчих і народознавчих установ Національної академії наук України, спеціалізованих кафедр і музейних закладів. Підсумком наукових студій, зосібно, лиш ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України й Інституту народознавства НАН України стали багатотомні серії енциклопедій та історій мистецтвознавчих дисциплін, збірки каталогів архівних матеріалів рукописних фондів (фотонегативів пам’яток народної та професійної культури, а також музичних текстів) і 12-томний корпус польових фольклорно-етнографічних матеріалів тощо. Тож ключовим гаслом конференційного дискурсу була орієнтація вчених-гуманітаріїв на консолідацію зусиль задля збереження, оцифрування, дослідження й публікаційної репрезентації архівно-документальних матеріалів, пам’яток фольклорно-етнографічної спадщини та музейних колекцій (про це розповідали, зокрема, завідувач відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України доктор історичних наук Ярослав Тарас, провідний науковий співробітник Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України доктор мистецтвознавства Галина Івашків, професор кафедри теорії і історії мистецтва факультету образотворчого мистецтва Харківської державної академії дизайну та мистецтв член-кореспондент НАМ України Людмила Соколюк, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського кандидат історичних наук Микола Горох, старший науковий співробітник відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат мистецтвознавства Зоя Чегусова, науковий співробітник відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Олександр Головко, доцент кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка» кандидат архітектури Максим Ясінський).

Ідентифікаційна місія української кіномистецької спадщини

На дискусійному майданчику йшлося також про реактуалізацію ролі традиційної матеріальної (народної системи господарювання й ремісництва, гастрономічної, одягової та будівельної культури) і духовної культури, її нормативно-правового та звичаєво-обрядового складників, громадських традицій взаємодопомоги тощо (цих тем торкнулися старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Василь Балушок, провідний науковий співробітник цього відділу кандидат історичних наук Галина Бондаренко, заступник директора ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Наталія Стішова, професор кафедри українознавства, культурології та історії науки Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» кандидат філологічних наук Михайло Красіков, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Катерина Бех, старший науковий співробітник цього відділу кандидат історичних наук Марина Олійник та інші). Учасники конференції не оминули увагою і трансформацій предметно-понятійного апарату та новітніх тенденцій у теоретико-методологічному ракурсі гуманітаристики, що сформувались у воєнних реаліях (цю тему докладно розкрили старші наукові співробітники відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидати історичних наук Людмила Пономар і Микола Бех, науковий співробітник відділу кандидат історичних наук Олександр Коломийчук, заступник декана з наукової роботи факультету історії та філософії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова кандидат історичних наук, доцент Наталія Петрова, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Наталія Литвинчук, молодший науковий співробітник відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Олексій Дєдуш). Проблеми державної ваги порушувались у доповідях про культуру пам’яті, трансгенераційну пам’ять та її роль у забезпеченні культурної тяглості, у конструюванні державницьких ідентифікаційних практик; про комеморативні практики за умов воєнного часу і їхню націєконсолідаційну місію (ці питання висвітлили, зокрема, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Любов Боса, доцент кафедри етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ) кандидат історичних наук Оксана Дрогобицька, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Олена Таран, магістрант Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співробітник Музею воєнного дитинства Михайло Громовий та інші).

Підсумовуючи пропозиції доповідачів, модератори панельних засідань – заступник директора ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Наталія Стішова, провідний науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України доктор історичних наук, професор Володимир Скляр, науковий співробітник цього відділу кандидат історичних наук Олександр Коломийчук і старший науковий співробітник відділу кандидат історичних наук Олена Таран – наголосили на необхідності першочергового студіювання новітньої хвилі українських міграцій, вивчення перспектив повернення українців і з’ясування механізмів та обставин інтеграції мігрантів у нових країнах; активізації процесів подолання постколоніальної спадщини й москвоцентричних наративів у процесах декомунізації та деколонізації українського інформаційного простору, в конструюванні україноцентричної топоніміки й пам’яткознавства; об’єднання зусиль наукових, освітніх і музейних установ у царині студій народної та професійної культури, у створенні меморіальних комплексів, тематичних виставок і музейних експозицій, глорифікації захисників України.

Отже, конференція, попри драматичне воєнне повсякдення, стала майданчиком для повноформатного наукового обговорення вченими-гуманітаріями ключових проблем збереження й дослідження культурної спадщини, зміцнення державно-ідентифікаційних і націєконсолідаційних процесів. За підсумками заходу напрацьовано низку важливих і конкретних прикладних рекомендацій, реалізація яких зробить Україною стійкішою до гібридних атак і слугуватиме євроінтеграційній українській перспективі.

За інформацією ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України