View message

Вікові дуби на території ГАО

25 жовтня 2019 року в Головній астрономічній обсерваторії НАН України (ГАО) відбулися заходи у межах традиційного наукового свята «Астроосінь у Голосієві», котре цього разу присвячувалося ще й 75-річчю Обсерваторії.

Зранку в кабінетах керівників наукових підрозділів Обсерваторії відбувалися т.з. Зустрічі за інтересами, а у кабінеті директора ГАО, члена Президії НАН України академіка Ярослава Яцківа зібралась ініціативна група, щоб обговорити питання стосовно створення вітчизняних приймачів інфрачервоного випромінювання. Участь у цій зустрічі взяли директор Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова НАН України академік Олександр Беляєв, заступник директора цього Інституту член-кореспондент НАН України Василь Кладько, завідувач відділу іонно-променевої інженерії названого Інституту доктор фізико-математичних наук, професор Борис Романюк, директор Інституту металофізики імені Г.В. Курдюмова НАН України член-кореспондент НАН України Валентин Татаренко, заступник директора з наукової роботи цього Інституту доктор фізико-математичних наук Вячеслав Лізунов і директор Державного підприємства «Науково-дослідний інститут “Оріон”» Сергій Мальцев.

Зліва направо: Борис Романюк, Василь Кладько, Олександр Беляєв, Ярослав Яцків, Валентин Татаренко, Вячеслав Лізунов, Сергій Мальцев

Як зазначив академік Ярослав Яцків, приймачі інфрачервоного випромінювання потрібні всюди – в астрономії (для дослідження деяких об’єктів (так званих запилених і тих, які можна вивчати тільки в червоному діапазоні спектра) та процесів, що відбуваються у структурі Галактики), для дистанційного зондування Землі в інфрачервоному діапазоні, для оборони держави (зокрема, при створенні ракет-носіїв і управління ними). Крім того, на основі інфрачервоних приймачів випромінювання працюють такі прилади, як тепловізори, надзвичайно потрібні не лише військовослужбовцям, а й для виявлення осередків займання при пожежах і пошуку покладів корисних копалин. «Ми сьогодні зібралися, тому що ці питання цікавлять нас – науковців, виробничників і потенційних споживачів таких технологій, – підкреслив академік Ярослав Яцків. – Ми робимо лише перший крок. На жаль, Україна опинилась у ситуації, коли найновіші прилади на основі цих технологій їй не продадуть, а сама вона вже припинила їх виробляти. Наприклад, ГАО першою в СРСР стала вести дослідження в галузі інфрачервоної астрономії, проте, коли наш співробітник, який відповідав за дослідження у цій галузі, Леонід Маркович Шульман пішов з життя, а фінансування припинилося – роботи було згорнуто. Водночас, поки що зберігається науковий та науково-технологічний потенціал, і є люди, які не байдужі до нинішнього стану справ і хочуть цей напрям розвивати. Ми вважаємо, що не можемо дозволити собі втратити те, що іще маємо, а тому повинні думати про передання цих технологій наступним поколінням».  

«Якщо цей напрям і далі «розвиватиметься» так, як зараз, то за три роки ми вже нічого не зможемо відродити. Тому заходів потрібно вживати негайно, зокрема створювати відповідні ключові лабораторії», – додав доктор фізико-математичних наук, професор Борис Романюк.

 

Крім того, у першій половині дня співробітники ГАО висадили на території Обсерваторії близько 30 деревець дубу, модрини та сумаху.

По обіді директор ГАО НАН України академік Ярослав Яцків відкрив урочисте зібрання, привітавши відвідувачів Обсерваторії та представивши присутнім почесних гостей «Астроосені у Голосієві».

Ярослав Яцків

Далі слово було надане завідувачці відділу позагалактичної астрономії та астроінформатики ГАО кандидатові фізико-математичних наук Ірині Вавиловій. Вона поінформувала учасників зібрання про конкурс «Name ExoWorlds» (тривав із 1 вересня до 31 жовтня 2019 року), який Міжнародний астрономічний союз (МАС) присвятив своєму 100-річчю, подарувавши кожній країні-члену унікальну можливість назвати одну зорю й одну екзопланету, що обертається навколо цієї зорі, іменами, обраними національними представниками. «Перелік об’єктів для найменування складався з умовою, що зоря і/або планета мають бути видимими зі столиці кожної країни-члена МАС, – пояснює вчена. – Україна отримала в подарунок зорю – жовтого карлика HAT-P-15 у сузір’ї Персея (на жаль, її не видно неозброєним оком) й екзопланету – газового гіганта HAT-P-15-b (маса дорівнює 1,94 маси Юпітера, період обертання навколо зорі – 10,9 земної доби, відстань від зорі – 0,0965 астрономічної одиниці; про відкриття цієї екзопланети, що відбулося транзитним методом, оголошено 2010 року).

Ірина Вавилова

За умовами конкурсу МАС, кожна країна мала обрати свій Національний комітет, який прийматиме й відбиратиме запропоновані для зазначених космічних об’єктів назви, і Номінаційний комітет, який проголосує за ту чи іншу пропозицію. На засіданні Ради Української астрономічної асоціації ухвалено ввести до складу обох цих комітетів осіб, які представляють широку географію та різні погляди на світ. Головою Номінаційного комітету став академік Ярослав Яцків, членами – відомий публіцист, літератор, громадський діяч академік Іван Дзюба, президент Товариства «Знання» академік Василь Кремень і письменниця Ірен Роздобудько. До складу ж Національного комітету ввійшли Ірина Вавилова (голова) − віцепрезидент Української астрономічної асоціації, президент Союзу планетаріїв України, професор кафедри астрономії та космічної інформатики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна доктор фізико-математичних наук Володимир Захожай, який, на жаль, нещодавно пішов з життя, представник популяризаційної частини української астрономії у МАС, професор кафедри астрономії, завідувач кафедри математики, фізики та астрономії Одеського національного морського університету доктор фізико-математичних наук Іван Андронов, головний редактор науково-популярного журналу «Куншт» Кирило Бескоровайний, директор Харківського планетарію імені Ю.О. Гагаріна Галина Железняк, директор Радіоастрономічного інституту НАН України член-кореспондент НАН України Вячеслав Захаренко, професор кафедри міського будівництва і господарства Ужгородського національного університету доктор технічних наук Наталія Каблак, директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Кононенко, вчений секретар Української астрономічної асоціації, заступник директора Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат фізико-математичних наук, професор Ігор Лук’яник, голова правління Клубу аматорів астрономії «Астрополіс» (м. Київ), старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії грінченкознавства Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка кандидат педагогічних наук Михайло Лашко, провідний спеціаліст Дніпровського планетарію Людмила Марченко, провідний науковий співробітник Науково-дослідного інституту «Астрономічна обсерваторія» Одеського національного університету імені І.І. Мечникова доктор фізико-математичних наук Тамара Мішеніна, директор Херсонського планетарію імені Ю. Гагаріна Ольга Храмцова, директор Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» доктор фізико-математичних наук Олександр Шульга, доцент кафедри вищої геодезії і астрономії Інституту геодезії Національного університету «Львівська політехніка» кандидат технічних наук Любов Янків-Вітковська.  

Станом на 25 жовтня 2019 року Національний комітет конкурсу МАС отримав понад 100 пропозицій. Найбільше їх надійшло з Києва, селища Цумань (Волинь) та Одеси. Серед пропозицій лідирувала категорія власних імен, трохи менше було символів України та міфологічних назв, найменше – літературних і географічних.

«Покійний нині Володимир Захожай у серпні розіслав колегам цікавого листа, в котрому як фахівець, що тривалий час досліджував саме екзопланети, пропонував розглянути питання стосовно найменування цих космічних об’єктів у ширшому контексті. Він слушно зауважив, що навколо зір, які ввійшли до переліку МАС, згодом можуть відкрити інші екзопланети, тож доречно було б передбачити для них ланцюжок назв. Скажімо, якщо зоря отримує назву великої ріки, то екзопланети слід іменувати назвами її приток, якщо міфологічного божества – пов’язаних із ним предметів або подій, якщо літератора – його творів», – зазначила Ірина Вавилова, повідомивши, що підсумки національного конкурсу буде підбито невдовзі.

Під час церемонії посвячення в астрономи

Програму заходів «Астроосені у Голосієві» продовжило традиційне для ГАО урочисте посвячення в астрономи молодих учених ГАО, цього разу – наукового співробітника лабораторії великомасштабної структури Всесвіту Максима Василенка та голову Ради молодих учених ГАО, молодшого наукового співробітника відділу позагалактичної астрономії та астроінформатики Олени Компанієць, які виголосили і скріпили підписами присягу, пообіцявши примножувати славу української астрономії.

Едуард Кузнецов і Ярослав Яцків

Далі почесний гість зібрання, радник Голови Державного космічного агентства України Едуард Кузнецов вручив академікові Ярославу Яцківу відзнаку, яку торік спільно запровадили Державне космічне агентство України й Аерокосмічне товариство України, – «Зірку космонавта Леоніда Каденюка». «Це дуже символічна нагорода. Я мав честь знати Леоніда Костянтиновича Каденюка та співпрацювати з ним. Це була чудова людина, яка дуже рано відійшла в інший світ. Нагорода нагадуватиме мені про те, що ми повинні вчитися працювати так, як працював Каденюк, повністю віддаючись справі, за яку брався», – підкреслив лауреат.

Ростислав Кондратюк

Цього року в межах «Астроосені у Голосієві» виступили двоє вчених – ветеранів ГАО, які працюють у цій академічній науковій установі 50 років. Один із них – багаторічний і нинішній заступник директора ГАО зі загальних питань Ростислав Кондратюк.

Такий вигляд має Золота медаль імені Олександра Яковича Орлова

Директор ГАО академік Ярослав Яцків представив свого колегу як людину творчої вдачі, вченого й організатора науки, котрий самовіддано працював на всіх посадах у ГАО (а це, крім адміністрації Обсерваторії, і її філія на піку Терскол (Кавказькі гори), і дослідне виробництво), незмінно завойовуючи до себе повагу, а також, за рішенням Вченої ради ГАО, вручив йому найвищу нагороду ГАО – Золоту медаль імені Олександра Яковича Орлова («За досягнення у вивченні Всесвіту та службу ГАО») – і подякував за великий внесок у розвиток Обсерваторії, пов’язаний із його іменем.

Ярослав Яцків і Ростислав Кондратюк

Ростислав Кондратюк розповів про історію створення філії Обсерваторії на піку Терскол (Терскольській філії найбільшої української обсерваторії належить 2 га землі на самій гірській вершині (до речі, розташованій у межах Кабардино-балкарського національного парку), а також 20 соток – біля її підніжжя, у селищі Ельбрус, де споруджено лабораторний корпус) і розвитку на її базі Міжнародного центру астрономічних і медико-екологічних досліджень, зокрема про труднощі, з якими при цьому зіткнулася ГАО. «У 1977 році на пік Терскол піднявся академік Борис Євгенович Патон із донькою і тодішнім керуючим справами АН УРСР Володимиром Павловичем Цемком. Ми з Ярославом Степановичем Яцківим супроводжували їх. Борис Євгенович побачив, чим ми займаємося, поспілкувався зі співробітниками. Після цих відвідин нам стало значно легше працювати. Пізніше в ГАО було вирішено, що Обсерваторії потрібно мати телескоп з діаметром дзеркала 2 м, і я забезпечував доставку такого приладу, виробленого німецькою компанією «Carl Zeiss» [нині – «Zeiss AG»]. Потім – очолював дослідне виробництво ГАО, був заступником директора Обсерваторії. На 81-му році йду на відпочинок, але дуже тішуся, що життя склалося так, що моя робота стала моєю автобіографією», – сказав учений.

Виступає Ростислав Кондратюк

Наступним почесним гостем, якому було надане слово на урочистому зібранні, став академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України, директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України академік Микола Жулинський, який так звернувся до присутніх: «Що я, гуманітарій, можу сказати астрономам? Від вашої науки я, напевно, більш віддалений, ніж ви – від зірок. Нещодавно я побував у своєму рідному селі. Ввечері стояв і дивився на небо, бо там іще можна побачити зорі. Темно, жодного співу. Пригадував, як дівчата і хлопці колись ішли на вечорниці і верталися з вечорниць, співали, і мене боляче вразило те, що гине одна з найдорожчих для України планет – село, яке є носієм мови, культури, традицій, звичаїв, обрядів. Думав також про те, що ви вважаєте, ніби Всесвіт утворився після Великого вибуху і продовжує розширюватися. А що було до цього вибуху? Чи справді чорні діри поглинають матерію та світло? І куди все це дівається? Що таке гамма-спалахи? Де ті екзопланети? Нам, звичайним людям, нічого цього не видно. А вам, напевно, видно багато чого. І це, мабуть, дуже і дуже цікаво. Ваша наука – надзвичайно оригінальна і надзвичайно перспективна, бо як не існує меж Всесвіту, так і не існує меж астрономічних досліджень. Скажу щиро, пишаюся тим, що у нашій Академії є Головна астрономічна обсерваторія, директор якої, до того ж, за духом дуже близький до гуманітаріїв. Пишаюся тим, що наша, ваша Обсерваторія сьогодні є знаною у світі і робить честь Україні, засвідчуючи, що і у нас ведуться наукові дослідження на найвищому рівні, які суголосні дослідженням у світі. Тому ваш ювілей – не тільки ваше свято, це свято і всієї нашої Академії, і всієї України. Вам і нам усім в Академії сьогодні нелегко, настають важкі часи. Але ми повинні бути, тому що ми – майбутнє нашої науки, нашої держави. Щиро бажаю вам успіхів і процвітання!».

Микола Жулинський

Із ветеранів ГАО, котрі віддали Обсерваторії понад півстоліття свого життя, виступила також старший науковий співробітник відділу астрометрії та космічної геодинаміки кандидат фізико-математичних наук Алла Олексіївна Корсунь.

Алла Корсунь

Вона присвятила свій виступ всесвітньо відомій ученій, яка теж колись працювала в ГАО, Валентині Конопльовій (1919–2001): «2019 рік є пам’ятним і ювілейним, оскільки 100 років тому Валентина Петрівна народилася, а 60 років тому прийшла на роботу до ГАО. Вона була не лише людиною високих моральних якостей, взірцем людяності та чуйності, простягаючи у скрутну годину руку допомоги як колегам і друзям, так і всім несправедливо скривдженим, а й сумлінним і відповідальним працівником, умілим організатором, активним і досвідченим астрономом-спостерігачем, який до тонкощів знав інструменти і прилади,  а також, що надзвичайно важливо, ініціатором започаткування в Обсерваторії великого наукового напряму – кометних досліджень. Колеги згадували, що енергійності Валентини Петрівни можна було тільки дивуватись і заздрити.

Валентина Конопльова за роботою (архівне фото зі слайду презентації до доповіді Алли Корсунь)

Народилася В.П. Конопльова 1 лютого 1919 року в с. Танаково В’ятської губернії Росії у селянській сім’ї. У 1938 році вступила на фізико-математичний факультет (спеціальність «астрономія») Уральського державного університету (м. Свердловськ), який закінчила у 1942 році. У березні 1944 року була зарахована до аспірантури цього університету, але навчалася там недовго – науковий керівник В.П. Конопльової Авенір Олександрович Яковкін [майбутній директор ГАО] запросив її до Астрономічної обсерваторії Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка [нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка], і вона поїхала. Без відриву від виробництва закінчила аспірантуру при Київському університеті, а у 1949 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук.

Уже в перші роки своєї наукової кар’єри В.П. Конопльова, як відзначав пізніше її учень Леонід Маркович Шульман (теж у минулому співробітник ГАО), здобула визначний науковий результат – першою у світі встановила закон просторового розподілу густини речовини в атмосфері комети. Для цього вона, опанувавши поверхневу фотографічну фотометрію, виконувала фотометрію зображень комет. Далі – розробляла метод переходу від розподілу яскравості у площині зображення до розподілу густини речовини у просторі.

Під час Міжнародного геофізичного року за програмою трирічного співробітництва в Астрономічній обсерваторії Київського університету розгорнулися дослідження метеорів − і Валентині Петрівні доручили створити й очолити метеорний відділ, організувати будівництво двох спостережних метеорних станцій в Трипіллі та Лісниках. З цими дорученнями вона успішно впоралась, а вже  1959 року перейшла за конкурсом на роботу в ГАО – на посаду старшого наукового співробітника.

В академічній Обсерваторії В.П. Конопольова обіймала посаду вченого секретаря, завідувача неструктурного астрофізичного відділу, була заступником директора з наукової роботи (на громадських засадах, оскільки ГАО тоді ще не мала статусу науково-дослідного інституту), а з 1964 року і до виходу на пенсію – старшим науковим співробітником. За цим стислим переліком – ціле життя.

У перші роки роботи в ГАО на Валентину Петрівну поклали організаційні турботи, пов’язані з налаштуванням і освоєнням сімдесятисантиметрового телескопа [тобто телескопа з діаметром дзеркала 70 см] АЗТ-2, на той час – найбільшого в Україні. Вона проводила спостереження Венери з метою дослідження фізичних умов на цій планеті. Але, не вважаючи себе спеціалістом з фізики планет, Валентина Петрівна прагнула вивчати вподобані нею загадкові космічні мандрівниці – комети. Тому не дивно, що як заступник директора з наукової роботи вона шукала спеціаліста на посаду завідувача відділу астрофізики, зверталася до багатьох обсерваторій, зокрема до Харківської, котра славилася своєю науковою школою планетників під керівництвом академіка М.П. Барабашова. Врешті-решт, на зазначену посаду було обрано одного з представників цієї школи – Івана Кириловича Коваля [теж у майбутньому директора ГАО]: 1967 року він перейшов на роботу у ГАО на посаду старшого наукового співробітника, очоливши згодом дослідження з фізики планет, а потім і з астрофізики.

На той час Валентина Петрівна вже була одним із провідних спеціалістів з кометної астрономії і займалась улюбленою справою, вдало поєднуючи її з науково-організаційною роботою. Слід зазначити, що, коли до 1963 року в ГАО проводилися лише епізодичні спостереження деяких яскравих комет, то від 1964 року дослідження з фізики й динаміки комет внесли у плани роботи Обсерваторії. Цьому посприяла одна подія: у березні 1963 року тогочасний директор ГАО Євген Павлович Федоров взяв участь у роботі другої асамблеї Міжнародного комітету з проведення Міжнародного року спокійного Сонця. Під час цієї поїздки було досягнуто домовленості про те, що українська академічна Обсерваторія виконуватиме функцію одного з двох міжнародних центрів даних кометних досліджень. Так у 1962−1963 роках в ГАО виникла (і до 1966 року працювала) група дослідників комет, яку очолила В.П. Конопльова. Регулярно складалися зведення результатів спостереження комет російською та англійською мовами. За редакцією Валентини Петрівни було підготовлено до друку чотири збірники, в яких уміщено систематизовані дані спостереження комет і оригінальні роботи з фізики комет тощо. Робота Обсерваторії як міжнародного центру даних комет під керівництвом В.П. Конопльової отримала схвальну оцінку міжнародної астрономічної спільноти – Валентина Петрівна працювала з натхненням і великою віддачею сил улюбленій справі і цим спонукала до активних досліджень і своїх колег.

Загалом, за роки своєї наукової діяльності В.П. Конопльова здобула важливі результати, які базувалися на великій кількості власних спостережень, виконаних різними методами. Ці результати дозволили встановити низку фундаментальних фактів, які сприяли поглибленню розуміння природи комет. Зокрема, щодо вікового послаблення яскравості комет і щодо активних процесів у кометах та їхнього зв’язку з сонячною активністю. В.П. Конопльова виконувала розрахунки розмірів ядер комет і віку багатьох комет, організувала авторський колектив Конопльова–Назарчук–Шульман, який створив монографію «Поверхнева фотометрія комет» (1977 рік). Методичний розділ, написаний Валентиною Петрівною для цієї монографії, до найдрібніших деталей пояснював використання фотографічної емульсії як вимірювального приладу для визначення енергії, яку споживав кожен елемент зображення. Саме цей розділ викликав значний інтерес не тільки астрономів, а й фізиків і спеціалістів заводських спектральних лабораторій. Тому монографія швидко розійшлась і стала бібліографічною рідкістю.

Роботи В.П. Конопльової здобули визнання міжнародної астрономічної спільноти, а сама вчена мала заслужений авторитет. Так, вона була членом комісії №15 (Фізика комет) МАС, членом Міжнародного комітету з координації спостереження комет, а також членом комісії з дослідження комет Астрономічної ради АН СРСР.

Перебуваючи у 1962−1963 роках на посаді заступника директора з наукової роботи ГАО, Валентина Петрівна, як пише у своїх спогадах Л.М. Шульман, зробила крок, що його важко переоцінити, – започаткувала комп’ютеризацію Обсерваторії. Так у ГАО з’явилася перша електронна обчислювальна машина (ЕОМ «Промінь»), а згодом і власний обчислювальний центр, що відіграв важливу роль у вирішенні складних дослідницьких завдань. Коли з’явилися машина нового покоління – «Мир», – Валентина Петрівна швидко освоїла і її, обчислювала з її допомогою мінімальні міжорбітальні відстані «комета – планета» майже для всіх короткоперіодичних і довгоперіодичних комет.

Про новий цикл досліджень В.П. Конопльової Л.М. Шульман писав так: «Астрономи давно помітили, що афелії орбіт короткоперіодичних комет групуються в зонах орбіт планет-гігантів – як говорили, утворюють кометні сім’ї великих планет. З цього було зроблено класичний висновок про виняткову роль цих комет у планетній космогонії. Тривалі дискусії, що не завершилися й досі, завжди точилися навколо того, в чому саме полягає ця роль, чи захоплюють планети-гіганти кометні ядра, які звідкілясь примандрували у Сонячну систему, чи комети народжуються безпосередньо в системах цих планет. В.П. Конопльова звернула увагу на те, що планети обертаються навколо Сонця не обов’язково у площині екліптики. З цього випливає, що взаємодія «комета–планета» найсильніша не в афелії, а в точці, де віддаль між планетою і кометою сягає мінімуму».

Протягом багатьох років Валентина Петрівна також була активним популяризатором астрономії, читала науково-популярні лекції. Вона ж ініціювала створення у ГАО відділу науково-технічної інформації і в перші роки очолювала його на громадських засадах.

Чимало людей вдячні Конопльовій за її доброзичливість і допомогу в хвилини скрути. Показовим є приклад з життя Л.М. Шульмана, який він описав у своїх спогадах: «Особливо вдячний Валентині Петрівні за ту роль, яку вона відіграла в моєму житті. Я познайомився з Валентиною Петрівною, коли був студентом Київського університету. Валентина Петрівна тоді очолювала метеорний відділ університетської обсерваторії. Після закінчення університету мені вручили диплом з відзнакою – у нашому випуску фізичного факультету такі дипломи отримали ще чотири випускники. Але мені, офіційно – одному з п’яти найсильніших студентів випуску, які вже мали на той час наукову публікацію, випало чи не найгірше місце роботи – сільським учителем математики у теперішній чорнобильській зоні. Мені вдалося повернутися до Києва. З превеликими труднощами влаштувався на роботу до Київського планетарію. Під час відвідин ГАО Валентина Петрівна дала мені добру пораду: працюючи у планетарії, скласти кандидатські іспити з філософії та англійської мови. Я зробив це і, тим самим, полегшив собі вступ до аспірантури ГАО. Згодом Валентина Петрівна залучила мене до кометних досліджень, організаційно допомогла мені написати та видати монографію з фізики кометних атмосфер, а далі – захистити дисертацію. Вона ж подбала про моє службове просування. Свого часу вона допомогла стати кандидатом фізико-математичних наук моїй дружині Галині Назарчук».

За це ми будемо завжди пам’ятати цю дуже скромну, але неординарну людину».

Ігор Гук

Святкове зібрання продовжилося виступом іще одного почесного гостя ГАО – австрійського лікаря-трансплантолога іноземного члена НАН України Ігоря Гука. «Я розумію, що в Україні є певна ностальгія за минулим, коли науку поважали і достатньо фінансували. Але ми, хірурги, люди більш прагматичні: завершили одну операцію і беремося за наступну, починаємо нову справу.

Мазохізм – своєрідна національна ментальна «хвороба» українців, якої варто позбуватися, бо вона заважає досягти успіху. Ви, наприклад, говорите, що Європа вас не любить. Але це не так. Свого часу українську незалежність на цих теренах у війні відстоював австрійський ерцгерцог Вільгельм Габсбурґ [відомий також як Василь Вишиваний]. І Габсбурґи – до речі, не остання родина в Європі – досі підтримують вас. Народжений в Україні Збіґнєв Бжезинський побудував геополітичну доктрину, за якою американці та європейці працюють донині.

Українці скаржаться, що науковці виїжджають за кордон. Справді, разом зі мною, наприклад, працюють спеціалісти з Харкова, Луганська, Тернополя. Замолоду я й сам побував у найкращих хірургічних центрах світу, бо нас змушували стажуватися за кордоном. В Європі та США зараз практично не знайти лабораторій та університетів, де б не було українців. Але вони виїхали, щоб повернутись, тільки для їхнього повернення потрібно створювати умови. Я розумію, що в Україні не все гаразд. А ви гадаєте, в Австрії все добре? Україна тим і цікава, що непроста. Все, врешті-решт, змінюється, але на це потрібен час.

Сьогодні я маю можливість читати в українських перекладах трактати Сунь Цзи, Сенеки й Канта, за якими вдосконалюю своє знання української мови, а в 1970−1990-х роках придбати такі книги можна було лише в Чикаго чи Торонто.  Колись Україна перейшла з московського часу на свій, київський. У світі вашу столицю тепер пишуть як KYIV, а не KIEV. Дніпропетровськ називають Дніпром. У 1990-х роках Україну постійно плутали з Росією, тепер про вас чи не щодня пишуть «Financial Times» і «The Economist». Україна посіла власне геополітичне місце на цій планеті. Це – успіх, якого ви не помічаєте. Користуйтеся ним, лікуйтеся від мазохізму і дивіться у майбутнє. А майбутнє – в наших руках».

Ігор Гук і Ярослав Яцків

До когорти почесних гостей ГАО, котрі звернулися до учасників святкового зібрання, долучився й український письменник, автор романів-бестселерів Василь Шкляр. «У Канта є відомий вислів про зоряне небо і моральний закон. Хлопці, які боролися за нас із вами та Україну, вдень не могли виходити з криївок, тож у них, як і у всіх повстанців, життя було переважно нічне. І, звичайно, вони орієнтувалися по небу. Небо не тільки показувало їм дорогу, а й наповнювало їхні душі особливим світлом.

Василь Шкляр

Сьогодні тут говорили високі слова про українську націю, але ця медаль має й інший бік. Наприклад, не багато таких у Києві знайдеться, які знають про вашу Обсерваторію і навіть про місце, де вона розташовується. Вже це свідчить про те, в якому стані перебуває «мудра» українська нація. Тому в нас із вами попереду ще багато роботи. Набирайтеся терплячості, зміцнюйте здоров’я. Українці звикли жити в боротьбі, і якби ми вже зараз побудували велику, модерну, успішну державу, то нам, напевно, стало б дуже нудно. Але боротьба триває. Бажаю нам усім світлої дороги до нашої мети», – сказав митець.

Василь Шкляр і Ярослав Яцків

Останнім на урочистому засіданні виступив голова правління Клубу аматорів астрономії «Астрополіс» (м. Київ), старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії грінченкознавства Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка кандидат педагогічних наук Михайло Лашко – з доповіддю «Джованні Баттіста Годіерна (1597–1660) і його каталог туманних небесних об’єктів».

Михайло Лашко

«Усім астрономам відомий каталог туманностей та зоряних скупчень Шарля Мессьє (1774 рік). Та мало хто знає, що такого роду каталог, хоч і з дещо відмінними підходами до класифікації, створив на 120 років раніше сицилійський астроном Джованні Годіерна, – розповів Михайло Лашко. – Загалом, дослідженнями туманностей займалися ще стародавні греки та римляни, а також араби у Середньовіччі. Джованні Годіерна зацікавився астрономією після виходу книжки Галілео Галілея «Зоряний вісник» і відтоді почав проводити власні спостереження. На відміну від своїх сучасників, котрі досліджували планети, він зацікавився вивченням комет, яке в підсумку привело його до спостереження туманних об’єктів. Результати своїх спостережень Годіерна опублікував у трактаті «Систематика світу комет і дивні об’єкти на небі» (1653 рік). Проте ця праця вийшла малим накладом, й італійські дослідники відкрили її для науки лише через понад 330 років – у 1985 році. Було також виявлено, що, крім спроби класифікації туманних небесних об’єктів, автор трактату висунув низку космологічних гіпотез, які значно випередили свій час.

Слайд із презентації до доповіді Михайла Лашка

Перша частина книги присвячувалася характеристикам комет. Її було написано спеціально для того, щоб розрізнити комети й туманності. Автор, зокрема,  підкреслював, що, на відміну від туманностей, комети утворюються з наземної субстанції, швидко рухаються і перебувають значно ближче до нашої планети. Туманності ж, на його думку, складаються зі скупчень зір, які він назвав «первородним світлом» («Lux Primogenita»).

Проте найцікавіша частина трактату Годіерни – це, звичайно, перша класифікація туманностей, яку дослідник запропонував за результатами власних спостережень. І хоча телескоп, яким він користувався, був доволі примітивним, але навіть таке доступне збільшення дозволило астрономові розділити деякі туманності на зорі. Годіерна наводить три типи туманностей – відповідно до їхньої здатності до розсіювання на зорі: Luminosae (зоряні скупчення, видимі неозброєним оком), Nebulosae (видимі неозброєним оком як туманності і розділювані на зорі в телескоп) і Occulta (ті, що не розділялися на зорі в телескопі Годіерни).

У другій частині трактату автор докладно (включно з ілюстраціями (хоча варто мати на увазі, що якість багатьох із них не дає змоги розрізнити всі зорі, адже книгу не розгортали понад три століття) та координатами) навів перелік об’єктів, які йому вдалося виявити в результаті спостережень. До першого класу він відніс видимі астеризми, серед них і туманність М 42 в сузір’ї Оріона та деякі інші, а саме – Плеяди, скупчення Гіад, астеризм біля альфи Персея, астеризми в сузір’ях Скорпіона й Оріона та найперше в історії зображення туманності Оріона, спостерігаючи яку, Годіерна, до речі, припустив, що вона є місцем народження зір, котрі з часом її покидають. До найбільшого – другого – класу вчений зарахував понад три десятки туманностей – зоряне скупчення М 44 в сузір’ї Рака та низку розсіяних зоряних скупчень, відомих з Античності (М 7 у сузір’ї Скорпіона, NGC 869 і 884 у сузір’ї Персея, М 6 у сузір’ї Скорпіона і навіть М 20 у сузір’ї Стрільця). Годіерні належить також незалежне відкриття розсіяних скупчень у сузір’ї Візничого – М 36, М 37, М 38. Крім того, він описав туманність М 31, М 33 у сузір’ї Трикутника, велику галактику Туманність Андромеди. До останнього – третього – типу автор трактату відніс кульове зоряне скупчення М 79 у сузір’ї Зайця.

У кінці книги подано цікаві космологічні погляди сицилійського астронома. Наприклад, він уперше припустив, що завдяки більшим телескопам туманні плями на кшталт Туманності Андромеди й туманності Трикутник вдасться розділити на «congeries stellarum» («маси зірок»). Тобто задовго до Едвіна Габла він висловив здогад, що ці туманності мають зоряну структуру. Крім того, Годіерна припускав, що зорі зі скупчень Гіад і Плеяд притягуються одні до одних, а також висловлював думку про великомасштабну структуру Всесвіту. Йому належить і твердження про те, що ні Земля, ані Сонце не є центром Всесвіту, оскільки результати спостережень зоряного неба свідчать, що ми бачимо Всесвіт ніби збоку.

Слайд із презентації до доповіді Михайла Лашка

Через такі наукові погляди, Годіерна міг би мати проблеми з інквізицією, проте як священнослужитель уникнув їх. Імовірно, його врятувала також віддаленість від Риму».

На завершення дня на Астрономічній галявині пройшли Голосіївські забаганки – спілкування у вільному форматі під час святкової учти.

Більше світлин

Фото: Пресслужба НАН України