Президія Національної академії наук України, Відділення наук про Землю НАН України й Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України з глибоким сумом сповіщають, що 15 серпня цього року на 75-му році пішов із життя відомий учений у галузі геохронології, геохімії та петрології, завідувач відділу геології та геодинаміки докембрію Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України доктор геологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Геннадій Володимирович Артеменко.
 Член-кореспондент НАН України Геннадій Володимирович Артеменко (25.11.1948 – 15.08.2024) |
Г.В. Артеменко народився 25 листопада 1948 року в Кривому Розі. Свою трудову діяльність розпочав у рудоуправлінні шахти імені Орджонікідзе (1966–1970 роки). Впродовж 1970–1975 років навчався на геологічному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1975–1980 роках працював інженером-геологом у Київському відділенні ДПІ «Союзшляхпроект». Від 1980 року – в Інституті геохімії мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України. 1987 року закінчив аспірантуру та захистив кандидатську, а 1999 року – докторську дисертації. В Інституті працював старшим інженером, молодшим науковим співробітником, науковим і старшим науковим співробітником, а від 2001 року – завідувачем відділу. У 2001–2003 роках обіймав посаду заступника директора з наукової роботи.
Важливі результати його досліджень із хроностратиграфії, петрології, геохімії та геодинаміки ранньодокембрійських комплексів східної частини Українського кристалічного щита (УЩ), Воронезького кристалічного масиву, геології та петрології Антарктичного півострова. За підсумками цих досліджень було створено геохронологічну шкалу мезоархею південної частини Східноєвропейської платформи. Ці дані покладено в основу геодинамічних моделей формування ранньодокембрійської кори південно-західної частини Східноєвропейського кратону.
Г.В. Артеменко впроваджував у практику геологічних досліджень в Україні методику визначення вмісту рідкісноземельних елементів методом ізотопного розбавлення на мас-спектрометрі та їхньої інтерпретації. Цим високоточним методом вперше схарактеризовано основні типи вулканогенних порід архейських зеленокам'яних структур і гранітоїдів УЩ, що дало змогу зробити обґрунтовані висновки про їхній генезис.
Г.В. Артеменко здійснював успішні дослідження з пошуків найдавнішої кори на Приазовському мегаблоці. За підсумками цих робіт у корових гранітоїдах знайдено циркон верхеньогадейського (3,97 млрд років) віку. За одержаними даними зроблено висновок, що основні етапи його формування збігаються з часом утворення аналогічних комплексів у Канаді.
Науковець виконував роботи з дослідження детритового циркону метаморфізованих осадових порід Приазовського та Середньопридніпровського мегаблоків із метою визначення віку їхніх джерел зносу. За цими даними визначено, що архейські комплекси Приазовського мегаблоку є одновіковими до подібних утворень кратону Каапвааль у Південній Африці, кратону Бастар в Індії, Північнокитайського кратону, кратону Слейв у Канаді й інших, які формувалися починаючи з еоархею.
За підсумками своїх досліджень він створив модель формування архейської кори Приазовського та Середньопридніпровського мегаблоків
Значну увагу Г.В. Артеменко приділяв підготовці молодих фахівців. Під його керівництвом захищено 5 кандидатських дисертацій.
Г.В. Артеменко був головою Архейської комісії, членом Бюро Національного стратиграфічного комітету України і Тектонічного комітету України. Він також входив до складу редакційної колегії журналу «Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Геологія» й збірника наукових праць «Геохімія та рудоутворення». Тривалий час був членом редколегії «Мінералогічного журналу» і збірника наукових праць «Пошукова та екологічна геохімія». Входив до складу Спеціалізованої вченої ради інституту із захисту дисертацій за спеціальністю «геохімія»; брав участь у роботі Експертної ради ДАК України.
У доробку Геннадія Володимировича понад 300 наукових праць.
Геннадій Володимирович Артеменко назавжди залишиться прикладом відданості науці, творчої цілеспрямованості, великої працездатності та служіння Україні.