Українські науковці і під час війни тримають руку на пульсі суспільних процесів, відстежують зміни масових настроїв. Результати їхньої роботи можна і потрібно враховувати, формуючи адекватну внутрішню політику. То які ж тенденції демонструють результати найновіших соціологічних опитувань? Чи великий потенціал стійкості українців і що про нього свідчить? Чи є консолідованим українське суспільство? Кому найбільше довіряють наші співгромадяни? На ці й інші запитання директор Інституту соціології НАН України член-кореспондент НАН України Євген Головаха відповів в інтерв’юпорталові«Телеграф». Член-кореспондент НАН України Євген Головаха (фото: pravda.com.ua) |
За словами науковця, на третьому році війни, як і на початку повномасштабного російського вторгнення, гордість є головною емоцією українців, хоч цей показник дещо змінився. «Порівняно з 2022 роком, коли гордість за свою країну відчували до 80–90%, а страх і сум – близько 20%, зараз гордість усе одно відчувають три чверті населення, але страху і суму побільшало на 10%», – говорить Євген Головаха. Водночас песимізм і страх, якими супроводжуються думки про майбутнє, не такі виразні. А загалом українці не втрачають надії й оптимізму. Все це, на думку вченого, засвідчує великий потенціал стійкості нашого суспільства.
Що ж стосується настроїв, то, згідно з даними соціологічних моніторингів Інституту соціології НАН України, в грудні 2022 року готових терпіти до перемоги, скільки знадобиться, було 69%, а зараз – вже 43%: «Готових терпіти певний час (але не визначений термін) було 24%, а зараз 26%. Не готових терпіти, готових капітулювати, скажімо так, було 5%, а зараз 14%. Так, готових терпіти меншає і вже немає такого ентузіазму, який був у 2022 році. Я цей період називаю шоковою ейфорією. Тоді всі позитивні оцінки зашкалювали, попри всі катастрофи, які переживала країна. Це був результат шоку. Коли людина потрапляє в екстремальну ситуацію, вона знаходить дивовижні ресурси, щоб вийти з неї, відчуває емоційне піднесення. А зараз люди оцінюють ситуацію доволі тверезо. 2024 рік, порівняно з 2022 роком, – це рік суворого реалізму. Та все одно готових терпіти – загалом [близько] 70%. Зазначу, що динаміка змін цих настроїв у суспільстві може змінитися від однієї позитивної події, і соціологи це фіксують. Якщо будуть позитивні події, то потенціал наш може суттєво зрости. Загалом тут дуже важливий баланс позитиву і негативу. Від цього балансу на фронтах багато в чому залежатимуть оцінки та настрої», – підкреслює вчений. Євген Головаха також нагадав, що українці переважно схиляються до думки про необхідність миру без територіальних поступок. Респондентів, які так вважають, цього року – 80%.
Як пояснює вчений, спершу в людей формуються настрої, а на основні настроїв — ситуативні оцінки: «Якщо ситуативні оцінки не змінюються доволі довго, то починають формуватися переконання. А те, що є вагання у людей з нестійкою системою оцінок, – це нормально. Переважна більшість населення вже має переконання, що Україна має вступати до НАТО і Європейського Союзу. І це є передумовою збереження незалежності й свободи. А 30% продовжують вагатися, тобто це не абсолютна більшість. Тому потрібно боротися за цих людей, за їхню свідомість, за їхнє розуміння ситуації».
Оцінив соціолог і рівень консолідації українського суспільства: «Згадаймо, консолідація українського суспільства була страшенною проблемою першого десятиліття Незалежності. У нас було дві головні лінії розколів. Геополітичні та культурно-лінгвістичні уявлення в різних регіонах були дуже різні. Тобто у нас були конкретні чинники, які заважали стійкій консолідації. Зараз на рівні переважних частин населення регіонів ми ці розбіжності подолали, зокрема і завдяки війні. Щоб лінії потенційних розколів у майбутньому не актуалізувалися, повинні бути програми адаптації і гармонізації людей, які пройшли через більш серйозні стреси. Це і програми залучення їх до бізнес-проєктів, програми відновлення житла тощо».
Найбільше українці зараз довіряють саме армії, а також волонтерам, підприємцям і церкві (менше – системним політикам і державно-політичним інститутам, передусім судовій і законодавчій гілкам влади). Крім того, за результатами різних цьогорічних досліджень, 20-30% уже зараз готові йти до армії, щоб захищати Україну. В абсолютних цифрах це 800 тисяч людей. «Якщо буде правильно організована мобілізація, якщо вона буде розумною і будуть створені високі моральні та матеріальні стимули, то і проблем з нею не має бути. Другий момент – і це вже заклик до еліти – треба продемонструвати, що це і вас стосується так само. Що це не війна бідних на захист багатих, а це війна всіх», – наголошує Євген Головаха.
Проаналізувавши процеси у росії, соціолог спрогнозував, що нинішня російська економічна система витримає не більше двох років, тому українцям потрібно протриматися до 2026 року. «Руйнація російської економіки почнеться 2026 року, і тоді їм буде вже не до України. І не випадково у них у програмі – перемогти Україну до 2026 року. Там економісти це добре розуміють. Навіть ті, які працюють на владу. Тому там і сформульована ціль – у 2026 році закінчити війну перемогою росії. А ми повинні 2026 рік пережити з перемогою України».
Повний текст інтерв’ю:
За інформацією Інституту соціології НАН України